Росія перетворюється на Османську імперію XXI століття.
Саме час сказати, чому я не вірю в майбутнє путінського режиму: тому що він не є технологічним. Іншими словами, він не забезпечує потреби наступного етапу науково-технічної революції, яка відбувається в режимі онлайн в навколишньому світі. І стан космонавтики, що паразитує сьогодні на доробку, створеному Корольовим, Янгелем, Челомеєм, Глушком та іншими космічними батьками-засновниками, є яскравою ілюстрацією цього.
Якщо впасти в стан дзен, тобто обмежити себе інформацією, розміщеною на однойменному ресурсі, то може скластися враження, що Росія – це батьківщина слонів, що літають, де щодня народжується якась чудо-зброя, здатна вразити ворога на землі, під водою і у космосі. Але при цьому неважко помітити, що навіть у найсміливіших своїх фантазіях російська наукова та технічна думка не виходить за межі горизонтів, позначених наприкінці 80-х років минулого століття, тобто у піковій точці розвитку радянської наукової та технічної думки.
Путінський режим просто зібрав рештки радянського науково-технічного потенціалу до «золотої кульки» і включив режим віджиму. На щастя для цього режиму виявилося, що там було ще що віджимати, а того, що «віджалося», цілком вистачає і на те, щоб прати з лиця Землі українські міста, і на те, щоб загрожувати решті світу ядерним самогубством. Звідси виникає ілюзія сили, що так тішить самолюбство обивателя. Проблема, однак, полягає в тому, що після «віджиму» залишається макуха, яка більше у справу вжита не може. Під'їдаючи радянський потенціал, режим нічого не створює натомість. Це у прямому значенні слова безперспективний розвиток. Путинський технологічний ренесанс схожий на останній подих полегшення тяжкохворого перед смертю.
Це глуха гілка науково-технічної еволюції, вона нікуди не веде. У той час, як на Заході завершують чергову науково-технічну революцію, Росія тупцює на місці в ритуальному патріотичному танці, висікаючи іскри зі спадщини Корольова, Курчатова та Келдиша. За Путіна Росія остаточно і, мабуть, уже безповоротно зійшла з дистанції в технологічних перегонах, поступаючись вже не тільки колективному Заходу, а й колективному Сходу.
Та сама космічна індустрія переходить у країнах приватні рейки, готуючись до масового освоєння космічного простору з допомогою різноманітних інструментів багаторазового використання, які кардинально змінюють економіку всієї галузі. Росія цьому процесі практично бере участь.
В енергетиці всі націлилися на прорив у технологіях керованого термоядерного синтезу (де СРСР колись мав лідируючі позиції), який, швидше за все, стане основою стабільного розвитку у другій половині XXI століття, тобто через два-три десятиліття (між іншим, лише два поколінських кроку). Росія сьогодні поза контекстом цієї історії.
В авіації готуються до повернення комерційного надзвукового повітроплавання на новому технологічному рівні (можливо, з використанням нового типу двигунів), шукають шляхи створення літаків з електричними або водневими силовими установками. Росія вважає досягненням складання двох спроектованих наприкінці 80-х широкофюзеляжних літаків на рік.
Цей список може бути нескінченним. Підсумок легко прогнозований. Через два десятиліття Росія, якщо в ній збережеться нинішній режим, перетвориться на імперію Османа XXI століття – технологічно відсталу пихату імперію, вразливу як у військовому, так і в соціально-політичному відносинах. Ось тоді ми й отримаємо в історії відповіді на всі питання, які сьогодні здаються нерозв'язними.
Володимир Пастухов, Telegram
Про це Пише видання UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97