Дістали вже молоді люди, які старанно ностальгують за тим, чого не знають – на їхнє щастя.
Буркотливості та гарної пам'яті псто: [достали] вже молоді люди, старанно і напоказ ностальгують за тим, чого не знають – до них, що характерно, щастя. Чорт із ним, з пломбіром, він був нормальним продуктом, хоч і вкрай мало поширеним за межами «столиць». Але коли починають страждати на «прекрасних партах Ерісмана» люди, які їх бачили тільки на фотографіях, я відчуваю дуже аргументоване, буквально всім організмом відчутне, сказ.
Нешановні мученики СРСР! Ваше, [censored]щастя, що вас не вкручували в ці парти. Тому що моє покоління, яке пішло до школи у 70-х, практично поголовно покалічене цими тортурами. Ми були помітно вищі за своїх батьків (див. «акселерація»), і в парти, виготовлені на підставі антропометрії школярів 40-50 років (а тоді при «зниженому харчуванні» середнє зростання було ще й менше за норму) не поміщалися. В результаті, з першого класу нам на кілька годин на день скручував хребет, перекошував плечі і загортав ноги гвинтом. До третього класу діагноз «сколіоз» на медогляді отримали вже практично все, просто різною мірою (що цікаво, в один бік, диво яке). І – ні, жодні «безкоштовні спортивні секції» від цих парт Ерісмана не рятували. Злегка пом'якшували наслідки, не більше.
Внесок парти Ерісмана в те, що в мене до 52 років двічі оперовано хребет і суттєві обмеження в рухах дуже значний. Дуже. Я був, відносно однолітків, ще й вищий за середній — відповідно, і результат отримав вищу за середню дозу. Років до 45 все більш-менш було, а потім посипалося…
Про вплив на психіку дітей цих парт на своєму досвіді не скажу, бо флегматик товстошкірий, але навіть я пам'ятаю, як репетували вчителі, коли під час уроку з цих «прекрасних ергономічних парт» скочувалися кольорові олівці, ручки, лінійки і, особливо, залізні підставки для книг, після чого діти лізли їх піднімати, скрипучи і ляскаючи кришками парт. І я про себе пам'ятаю, що більшу частину часу уроку увага концентрувалася не на вчителі, а на своєму приладді, щоб вони, [таких слов я тогда не знал, к счастью], не впали з похилої парти. Ну не розраховував пан Ерісман у ХІХ столітті, що у школярів буде більше одного пера в руці, а на парті — більше одного зошита та одного чорнильниці.
Так я до чого: старанно [censored] на ці парти Ерісмана та «прекрасний СРСР» і в усьому іншому — значно складнішому, до речі, — розуміють приблизно стільки ж, скільки в цих партах.
Ілля Вайцман, Facebook
Про це Пише сайт ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97