Історія гродненської мотоледі, яка весільну сукню проміняла на Іж «Юпітер-4».
Сезон байкерів у розпалі. Лихі й десь навіть трохи зухвалі, гучні й сміливі, вони розтинають міськими вулицями, нічними проспектами та широкими бульварами, залишаючи за собою різні емоції. Хтось із дорожнього потоку їх остерігається, хтось захоплено вітає.
Портал av.by розповів історію гродненської мотоледі, яка весільну сукню проміняла на Іж «Юпітер-4», а за першим мотоекіпіруванням вирушила до Мінська на поїзді з немовлям.
«Просто таке сильне кохання», — співається у відомій пісні. І це про Катю та її байки.
Каті – 30 років. Це вже сьомий за рахунком байкерський сезон гродненя. Перші три вона відкатала на “Мінську C4 250”, а зараз ганяє на Honda CB 600 Hornet.
— 2014 року мене вперше прокотили мотоциклом. У цей час я збиралася виходити заміж і збирала гроші на весільну сукню. Але замість нього пішла та купила Іж «Юпітер-4» за 250 доларів, — сміючись, згадує Катерина. — Мій майбутній чоловік не був байкером, я розуміла, що возити мене нема кому, і вирішила відучитися на категорію А.
Доля старенького «Юпітера» виявилася не дуже щасливою. Після покупки його так і не завели, і прокотитися мотоледі-початківця на ньому не вдалося. До речі, він і зараз доживає свій вік на дачі, нагадуючи часом Катерині про її нездійсненну мрію — поліхачити на представника радянського мотопрому.
— На той час ще не було просунутих мотошкіл. Я знайшла через знайому людину, яка навчала водінню на мотоциклі. Два чи три рази ми з ним зустрілися на майданчику, і я пішла здавати на права, — продовжує Катерина пожвавлювати свої спогади.
Категорію гродненя отримала, але довелося на якийсь час забути про мотоцикли і переключитися на материнство. І лише через три роки після отримання заповітних прав Катя зважилася на придбання мотоцикла.
— Купити потужного апарату не дозволяли ні чоловік, ні батько. Казали, спершу треба взяти радянський мотоцикл чи щось із цієї опери… Так у мене з'явився «Мінськ C4 250». Але він був такий стильний! Якби не читати напис збоку, ніхто б і не подумав, що це «Мінськ». Виглядав як крутий імпортний байк! Навіть коли люди старшого покоління сідали, всі дивувалися, що наші мотоцикли можуть бути такими красивими.
Перша поїздка далася насилу, згадує Катерина. Ще б пак — за три роки багато з набутих навичок забулося:
— Мотоциклістів в оточенні не було, тож довелося просто сісти та поїхати за місто. І там уже згадувати все. Пам'ятаю, їхали тоді назустріч байкери та своїм фірмовим підняттям руки мене привітали. Для мене це була така гордість!
На момент покупки мотоцикла Катя виявилася повністю укомплектована необхідним мотоекіпіруванням. У Гродно такий ніхто ще не торгував, тому за комбінезоном, шоломом та ботами вирушила до столиці поїздом з немовлям!
— І доки я вибирала собі костюм, продавці відволікали мою дочку, — додає дівчина.
У «Мінчику» мотоледі подобалося те, що він прощав багато помилок новачкові:
— Кидаєш зчеплення, а він терпить! Плавно заходить у повороти. Та й взагалі, кермувався, як велосипед!
– А що не подобалося?
— Не подобалося, що він був дуже тихий. Його навіть не помічали у потоці. Буває, їдеш трасою, хочеш когось обігнати, а не можеш. Максимальна швидкість всього 125 км/год – і то якщо котишся з гірки!
До свого наступного мотоцикла Катерина готувалася ґрунтовніше. Дівчину приваблювали спортивні байки. Заглядалася гродненя на Yamaha R1 та Yamaha R6. Але, приїхавши на майданчик, де продають мототехніку, зрозуміла: вони надто великі для її тендітної статі.
— Я невисокого зросту (155 см), і було важко знайти щось за розміром. Ну а цей мотоцикл я взяла… через гарний череп на ньому! — зізнається співрозмовниця, демонструючи нам свого залізного друга Honda CB 600 Hornet, на якому нанесено малюнок.
– Він класний! Я навіть сказала б, зухвалий, але його треба відчути. Начебто м'який на ходу, проте можна й похуліганити! – Каже Катя. — Гальмівна система тут набагато краща, ніж у «Мінчику». Там, напевно, з усього диска корисної площі гальмування було лише 30 відсотків. Буває, натискаєш на гальмо, а байк взагалі не сповільнюється!
На цій «Хонді» Катя їздить вже третій сезон. За весь цей час представник японського виробника жодного разу не зламався, а потребував лише елементарного технічного обслуговування — ланцюг, зірки і техрідості.
Байк оснащений рядним чотирициліндровим двигуном об'ємом 599 куб. см та потужністю 97 л. с. Максимальна швидкість – 220 км/год.
– Далеко я на ньому, правда, не їздила. Максимум 150 кілометрів на один бік. Тут немає вітрового захисту, так що для траси варіант не найкращий. Замінила глушник, щоб звучав голосніше. Вважаю, що мотоцикл має бути гучним та яскравим. Я і косу фіолетову не планувала чіпляти, але зрозуміла: на дорозі автомобілісти до дівчат-байкершів ставляться поблажливіше. Бувають ситуації, коли їдеш, він дивиться тобі у вічі і намагається «вищемити» зі смуги. А от коли одягла косу, таких ситуацій поменшало.
— Тато не переймається тим, що ви пересіли на апарат потужніше, ніж «Мінськ»?
– Так! Батьки тепер навіть пишаються тим, що донька їздить на мотоциклі. Коли приїжджаю до них, фоткаються на його тлі і потім у соцмережі викладають, — сміється Катя.
Сезон для дівчини триває з березня до листопада. Перший рік її мотоцикл зимував під телевізором, зараз перебирається на зимівлю до приватного будинку.
— А чи є байк, про який ви мрієте?
— Буває, заходжу до av.by і дивлюся, що зараз продається. Тоді я розумію: Honda Hornet для мене ідеальна техніка. Не бачу сенсу купувати літровий апарат для міста. Я і з цим важко справляюся! Щоб діставати до землі, їжджу на взутті з високою платформою, а байк більше не занижується — амортизатор опущений на максимум. Так що потужніший мотоцикл мені точно не потрібен!
Про це Інформує своїх читачів видання ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97