Китай, схоже, йде тим самим шляхом, що й Росія, коли інтереси політичного режиму розходяться зі стратегічними інтересами російської держави. Режим у Китаї стає все більш персоналістичним, а голова КНР Сі Цзіньпін, як і Путін, розглядає геополітичну ревізію як свій внутрішньополітичний ресурс.
Цих Правил СВОБОДА – сказав Андреас Умланд, німецький політолог та аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень.
– У цьому плані спостерігається суперечлива політика Китаю, де з одного боку є декларації щодо територіальної цілісності, політичного суверенітету, непорушності кордонів (України). Це з 1994 року, коли був Будапештський меморандум, і Китай також підтвердив свою повагу до українських кордонів і території. І ось тепер вимальовується другий фактор – міжнародний авантюризм як внутрішньополітичний ресурс. Це ще не так агресивно і не так яскраво виражено, як у Росії, але, судячи з усього, у Сі зараз ще є такі амбіції, які, я думаю, суперечать довгостроковим інтересам Китаю, який, звичайно, економічно більше пов’язаний з Європейським Союзом, з Америкою”, — коментує він.
Умланд вважає, що співпраця з Москвою для Пекіна ґрунтується насамперед не на економічних інтересах: Росія – занадто маленька економіка, щоб становити інтерес для Китаю.
– Так, у певному сенсі, звичайно, сьогодні Росія є одним із найзручніших ринків для Китаю. Але, в цілому, стратегічні інтереси Китаю лежать і в інших площинах. Він працює як геополітичний інструмент. Судячи з усього, Китай також хоче відкрити свої кордони в Східній Азії, зокрема, приєднати, можна сказати, Тайвань з Філіппінами, з Японією. У Китаю є якийсь конфлікт практично з усіма країнами навколо Китаю. І там також, як і в Росії, ці конфлікти розглядаються як внутрішньополітичний ресурс, як спосіб стабілізації авторитарного або автократичного режиму в Китаї. І в цьому Путін і Сі, на жаль, про щось домовляються”, – зазначає політолог.
За словами експерта, у китайському керівництві є різні фракції. І це проблема.
– А те, що, скажімо, (міністр закордонних справ) Дмитро Кулеба почув, коли приїхав до Китаю, може бути не лінією Сі. Це може бути просто вираженням стратегічних інтересів Китаю, які можуть розходитися з інтересами Сі… Я думаю, що те, що Кулеба почув у Китаї, було не якимось навмисним обманом, а просто вираженням того, що є справді інше бачення того, куди Китай має рухатися: стабілізує міжнародний порядок або він порушить або навіть знищить міжнародний порядок разом із Росією”, – каже Умланд.
Він робить висновок, що дуальність китайської політики виражає двоїстість самого режиму.
– Яка, з одного боку, є партійною, де партія, ймовірно, хоче помірного розвитку Китаю як всередині, так і зовні. А з іншого боку, з Сі Цзіньпіном з’явився новий автократичний елемент, який схожий на те, що робить Путін, розглядаючи агресивну зовнішню політику як внутрішньополітичний ресурс. У Росії це працює добре. Війни Росії популярні, успішні, як у Чечні, Грузії, Сирії, або як це було з анексією Криму у 2014 році. І тепер цим шляхом може піти і Китай. Мені складно сказати, як саме вона буде розвиватися далі. Але є чітка конвергенція між російським і китайським ревізіонізмом», – підсумував Андреас Умланд.
Про це Пише ресурс ЮА Обозрєватель.