(Передбачуваний) удар Астраханської МБР по ПІВДЕНМАШу в Дніпрі, крім усього іншого, є дуже хорошою ілюстрацією правил, за якими відбувається дуель між Москвою і Вашингтоном. Путін поводиться дуже по-російськи (чому він має поводитися інакше?): жорстко, нахабно, нахабніше, ніж розважливо.
Все це нагадує мені сцену Некрасова з торгом між селянином і купцем:
“За них йшов бій:
Його купець з копійкою,
А він його рубль!»
Байден (купець) обережно викладає – але зараз по Росії можна бити американською зброєю, але тільки в прикордонних районах, тільки на вивіреній глибині і тільки по домовлених об’єктах.
Путін (людина) не обмінюється: просто трохи – він готовий тут же понюхати міжконтинентальною балістичною ракетою, нехай скажуть “спасибі”, що поки що без ядерної боєголовки, але натяку, звичайно, на неї, інакше сенсу взагалі немає.
На жаль, тільки у вірші Некрасова з такою тактикою все закінчується добре для селянина.
У реальному житті все набагато прозаїчніше: кожен такий крок – це скоріше пастка для Путіна, ніж для Заходу.
Насправді у Путіна залишилося не так вже й багато «рублів», такими темпами він дуже швидко прийде до того, що єдиний спосіб відповісти на черговий тиск заокеанського купця – це витягнути зі штанів ядерний червонець.
Так чи інакше, Кремль рухається до моменту істини, після якого необхідно або різко пригальмувати, або завдати показового удару тактичною ядерною зброєю, після чого підмосковні вечори перестануть бути млявими.
Хоча фільм “В бій ідуть тільки старики” знімався на Київській кіностудії, саме Кремль сьогодні поводиться як лейтенант Скворцов, який вважав, що “німець обов’язково відвернеться”, якщо йти на таран. «Німці» бувають різні.
Володимир Пастухов, Телеграма
Про це повідомляє сайт UA-Obozrevatel.