Декілька останніх місяців я присвятив вивченню посттравматичного стресового розладу (ПТСР); розмов з російськими солдатами, які цим розладом торкнулися.
А ще я спілкувався зі спеціалістами, які пояснювали мені, як ПТСР слід лікувати і як ігнорує його в Росії навмисне для ветеранів війни створений фонд «Захисники Вітчизни» з бюджетом 200 млн. доларів на рік.
Ці мої студії перетворилися на текст та відео розслідувального проекту радіо «Свобода», який називається “Система”а тут я хотів би навести лише кілька сумних спостережень.
Перше
Фонд «Захисники Вітчизни», тобто якась федеральна програма облаштування ветеранів української війни запрацював 1 червня 2023 року. Указ про створення цього фонду Путін підписав за рік після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Тобто почав війну і лише через рік зрозумів, що з неї прийдуть психічно травмовані люди. Це все одно як розпочати війну, не підготувавши шпиталів, і лише через рік виявити, що багато солдатів поранено. А вони поранені – психологи кажуть, що посттравматичного стресового розладу схильні не менше 20% солдатів будь-якої армії на будь-якій війні. І ПТСР – це серйозне психічне захворювання, що змушує хворих руйнувати себе, свої сім'ї та світ навколо.
Друге
Московський Єдиний центр допомоги ветеранам було створено значно раніше за федеральний фонд «Захисники Вітчизни». І значно тлумачніше – фахівці Єдиного центру справді намагаються допомогти ветеранам із ПТСР. Тобто в Москві знайшлися люди, які розуміють, що ця війна зводить країну з розуму. Але щойно на Московський Єдиний Центр нав'язана була федеральна організація «Захисники Вітчизни», діяльність звелася до нескінченної низки спортивних свят і концертів, патріотичних з'їздів і телесюжетів про них. У всіх регіонах країни і, повторюся, з бюджетом чверть мільярда доларів щороку. Тобто що б не робила російська держава, виходить завжди піар та розпив, розпив та піар.
Третє
Погано те, що самі ветерани, наскільки мені вдалося поспілкуватися з ними, охоче грають у гру, запропоновану ним державою, приймають звеличення себе замість серйозної психіатричної допомоги. Це все одно ніби поранені не отримували хірургічних операцій та антибіотиків, а натомість із задоволенням дивилися б кіно.
Четверте
Я зіткнувся з тим, що і противники війни розуміють проблему хибно. Часто мені доводилося чути навіть таку думку, що російські ветерани, мовляв, недостойні допомоги, бо вони солдати армії-агресора і так їм і треба. Ця позиція здається мені дуже дивною та інфантильною. Вони поранені, хай і фізично, а психічно. Ви ж не відмовляєте допомоги пораненим. І навіть якщо вони злочинці, то ви ж не відмовляєте у медичній допомозі злочинцям.
П'яте
Ще одна помилка противників війни полягає в тому, що багато хто думає, ніби посттравматичного стресового розладу схильні солдати армії-агресора, а солдати армії-захисниці не схильні. Багато хто думає, що це росіяни збожеволіють, особливо коли усвідомлять весь тягар своїх злочинів, а українці ПТСР щасливо уникнуть і горді собою повернуться до мирних занять.
Ні, посттравматичного стресового розладу схильні будь-які солдати будь-якої армії, незалежно від того, нападає вона чи обороняється, чи веде загарбницьку війну чи визвольну, перемагає чи зазнає поразки. Якщо епідемія ПТСР і буде в Україні легшою, ніж у Росії, то лише тому, що українських фахівців готують їхні ізраїльські колеги, які вважаються найкращими у світі військовими психологами та психіатрами.
***
Коли я думаю про все це, мені здається, що путінський режим взагалі не передбачає наявності душі у своїх громадян і, отже, не боїться душевних хвороб. Я думаю також, що і противники війни не припускають наявності душі у росіян, а душі українців вважають міцними.
Це помилка.
Джерело: Валерій Панюшкін, The Moscow Times.
