15 квітня 1919 року було опубліковано декрет вищого виконавчого органу радянської Росії – ВЦВК «Про табори примусових робіт», який передбачав створення щонайменше одного табору на 300 ув'язнених при кожному губернському місті.
Так починалася історія найстрашнішої історії людства мережі концтаборів. Вони існували за більшовиків і раніше, але в окремих випадках. Тепер же все перетворювалося саме на систему.
Найпалкішим прихильником концтаборів був більшовицький вождь товариш Ленін. Він теж любив розстріли, але й до концтаборів дихав нерівно. Саме він відверто називав концтабори концтаборами. У ці табори кидали навіть немовлят!
Товариш Сталін цю справу поставив на потік. Деякі і зараз вірять, що він спотворив “безсмертне вчення” та принципи Леніна. Це не так. Насправді Сталін був найвірнішим послідовником та однодумцем Леніна. І не лише у плані концтаборів – вся подальша діяльність Йосипа Віссаріоновича – це продовження того, що задумав, але не встиг здійснити Володимир Ілліч.
Автор: Павло Бондаренко, журналіст.