“Ваш головний ворог – це чеченці”: командир спецназу “Ахмат” порушив національне питання

Скандальне інтерв’ю з командиром спецназу “Ахмат” було опубліковано на сайті “Радіо Комсомольська правда” у урізаному вигляді 15 жовтня, а записано, мабуть, ще раніше: уривок з нього з’явився на сайті видання ще 11 числа. Його повну версію перезалили на Rutube-канал радіо – різниця у хронометражі з початковим варіантом склала понад 40 хвилин.

У цій розмові Алаудінов встиг звинуватити Міноборони, “доблесну Росгвардію” і “доблесні прикордонні служби” у бездіяльності при наступі України на Курську область: він заявив, що на 20 км кордону припадало по чотири військовослужбовці “Ахмат-Чечня”, які перебували під спільними підрозділами із строковиків. Російського військового, який ще в серпні розповів про те, що бійці спецпідрозділу “Ахмат” ховаються за їхніми спинами, він назвав “лопухом” і заявив, що “навіть не бачив” ролика з його подальшими вибаченнями.

У відповідь на питання ведучого про затриманих після бійки в Анапі уродженців Чечні командир “Ахмата” заявив про дискримінацію чеченців у Росії – на його переконання, у будь-якому зіткненні з їх участю уродженців республіки виставляють винними, побутові конфлікти в офіційних російських ЗМІ подають як вихідців із республіки досі тримають “в замкнутому просторі” на Кавказі і не беруть у федеральні силові органи.

“Чеченці ж – головні вороги Росії. Вам не вороги українці, розумієте. Вам не вороги українські бандформування, вам не вороги блок НАТО, ваш головний ворог – це чеченці”, – заявив командир “Ахмата”.

Згладити останню заяву Алаудінов спробував у відеозверненні 23 жовтня. Він зазначив, що не відмовляється від своїх слів і не збирається вибачатися, але мав на увазі не всю Росію, а лише журналіста “Комсомольської правди” Івана Панкіна, який нібито “спеціально працює на розвал РФ”, та прихильників незалежності Ічкерії, які поширили вирізання їхньої розмови.

“З Москви надійшла команда посадити”

Болюча для Алаудінова тема бійки в Анапі не вперше стає причиною його конфліктів із Z-спільнотою. У ніч на 3 вересня біля місцевого нічного клубу відбулася сутичка – за версією слідства, після відмови однієї та дівчат познайомитися з групою молодих людей, за неї довелося заступитися двом молодим людям, яких у результаті побили троє невідомих.

Вже наступного дня в Кабардино-Балкарії затримали двох ймовірних нападників – нагородженого за волонтерство грамотою спецназу “Ахмат” Зелімхана Заурбекова та його “друга Руслана”, як пізніше розкаже сам Алаудінов. Заурбеков на камеру підтвердив співробітникам поліції, що бійка почалася із відмови дівчини саме йому.

Через кілька тижнів у чеченських держпабликах з’явився відеозвернення одного з постраждалих, в якому він заявив, що не подавав заяви в поліцію щодо затриманих і не має до уродженців Чечні претензій. Роботу слідчих Алаудінов, що включився в той конфлікт, назвав “умисним переслідуванням за національною ознакою”.

У новому інтерв’ю командир “Ахмата” розповів про обставини, за яких було записано це звернення. За його словами, на суд приїхали тридцять представників націоналістичної “Руської громади”, разом із дядьком Заурбековим та постраждалими вони нібито дійшли того, що на лаві підсудних опинилися не ті люди, а потім у присутності общинників та записали відеозвернення.

“Коли з Москви надійшла команда порушити справу та посадити, кого треба садити? Звісно, ​​чеченців. Їх зупиняють на посту, привозять, садять”, – заявив він.

Історія в Анапі, за словами Алаудінова, ілюструє російську реальність, де вихідці з Чечні відповідають “чи не за всі 100%” злочинів у країні: “Всі наші ресурси кидаються на те, щоб прокричати: “Ай-ай-ай, подивіться, які вони погані – чеченці, кадировці, ось вони не так припаркувалися! Та зачекайте. Ну, подивіться довкола себе. У вас хамів і злочинців просто хоч греблю гати».

Яскравим виявом подібної ситуації він назвав повідомлення про мародерство бійців “Ахмат” у прикордонних регіонах. У вирізаному фрагменті інтерв’ю Алаудінов заявив, що з 9840 скоєних за вісім місяців у Білгородській області злочинів лише два припадають на “Ахмат” – правда, у пізнішому інтерв’ю мілітаристському блогеру Максиму Калашникову він заявить, що жодних злочинів ні в Білгородській, ні чеченські підрозділи не робили зовсім.

Наговорив зайвого?

Яким би злочинцем з погляду міжнародного права не був Алаудінов, у цьому інтерв’ю він сказав правду, вважає колишній прес-секретар воюючого на боці України ічкерійського батальйону імені Шейха Мансура Іслам Бєлокієв. Все описане главою “Ахмата” справді зачіпає його, упевнений співрозмовник редакції.

“Саме ті, заради кого (кадировці) пішли проти свого народу, найбільше називають їх “тиктокерами, трусами і балаболами”. Це, звичайно ж, не може не зачіпати. По суті, вони починають розуміти, що нікому не потрібні. Ні для свого народу, для якого вони є зрадниками. Ні своїм господарям, котрим вони також є зрадниками. Адже зрадників ніхто не любить”, – наголошує він.

Подальше поводження зі звинуваченням прихильників Ічкерії у “розвалі країни” через поширення інтерв’ю Бєлокієв назвав “спробою загладити провину перед російською владою за те, що наговорив зайвого”.

При всьому своєму образі “солдафона” Алаудінов у баченні ситуації з націоналізмом в Росії справляє враження “грамотної людини”, погоджується політолог, співробітник факультету соціальних наук Карлового університету в Празі Дмитро Дубровський.

“У нашому дослідженні ще 20-річної давності ми встановили: коли люди пишуть про злочини, вони вказують національність у разі, якщо це не російська. Це стандартна схема російських кримінальних новин. “Два кавказці” або “два чеченці” вони обов’язково напишуть. Проблема в тому, що існує тверда та абсолютно непохитна впевненість у російських громадян, що Кавказ – це не зовсім наші, вона проектується і на військові дії тепер також”, – зазначає співрозмовник.

Під час війни проти України ця ксенофобія “на місцях” виливається у специфічну форму – у звинувачення, що росіяни воюють нормально, а кавказці, на їхню думку, не так, продовжує Дубровський. Хоча ззовні судити про подібне складно, цю тезу активно просувають самі так звані російські воїнкори, зауважує він: “Ми зараз спостерігаємо помітний виплеск невдоволення, він не перший такий. Алаудінов, звісно, ​​не Пригожин, бо Чечня – це особливий регіон, священна корова путінського режиму”.

Публічність подібних конфліктів може пояснюватися тим, що те, що відбувається на війні в Україні з якихось причин, більше не влаштовує клан Кадирових – такі суперечки більше говорять швидше не про міжнаціональну напруженість у Росії, а про проблеми у відносинах по лінії Москва – Грозний, підсумовує співрозмовник.

Джерело: Олександр Бєліков, «Кавказ.Реалії».