Що відбувається всередині російської вертикалі влади

Хто над ким

Відповідальним за курський напрямок Путін призначив колишнього охоронця Олексія Дюміна, який до того ж обіймає цивільну посаду секретаря Держради – консультаційного органу з малозрозумілим функціоналом.

Незважаючи на те, що Дюмін раніше служив у Міноборони, з кадрової точки зору таке призначення – нонсенс. Це означає, що Путін не довіряє Генштабу, і в кризовій для себе ситуації покладається тільки на того, хто відданий йому особисто, пояснює джерело «Важливих історій», близьке до Міноборони.

Це відбувається не лише у військовій сфері: так, колишній ад’ютант Путіна Дмитро Миронов сьогодні відповідає за всі важливі кадрові призначення у Росії. Посилення позицій «особистої гвардії» Путіна вже давно стало причиною конфліктів усередині системи влади: наприклад, між Дюміним та першим заступником голови адміністрації президента (АП) Сергієм Кирієнком.

Формально діяльність Держради повинно було займатися одним із управлінь АП, яке очолював соратник Кирієнко. Однак, як розповіло «Важливим історіям» джерело, знайоме з деталями цього конфлікту, на одному із засідань Держради Дюмін просто вигнав людину Кирієнка, сказавши, що їй там не місце.

Кланова структура влади

Конфлікти всередині російської вертикалі влади виникають багато в чому через її кланову структуру. Вразливість такої структури стала особливо очевидною цього року, після того, як в опалу потрапив колишній міністр оборони Сергій Шойгу, з яким Путін ще недавно блукав по тайзі та ловив рибу.

Після відходу Шойгу в Міноборони почалися масштабні чистки людей, які колись вважалися близькими до міністра. На місці поки що залишається начальник Генштабу Валерій Герасимов, проте після провалу російської армії в Курській області та його доля опинилася під питанням: як повідомляв Bloomberg, Герасимов проігнорував повідомлення розвідки про скупчення ЗСУ біля кордону Росії і вирішив не повідомляти про це Путіна.

Якщо це так, то немає нічого дивного в тому, що Путін втратив довіру до Генштабу та відправив відбивати наступ українців колишнього охоронця.

Зміни у ФСБ

Усередині головного карального органу російського режиму, ФСБ, цього року теж почалася «жорстка гризня» за владу, кажуть діючий і два колишні співробітники. Головна причина цих конфліктів – ослаблення одразу кількох лідерів впливових кланів, до яких входили високопоставлені генерали.

По-перше, як упевнені опитані «Важливими історіями» джерела, цього року свою посаду залишить багаторічний і вже літній директор ФСБ Олександр Бортніков. Серед можливих наступників називають його першого заступника Сергія Корольова та керівника служби контррозвідки Владислава Меньщикова.

«Королева пророкують на підвищення зокрема за інерцією, оскільки керівники ФСБ раніше приходили з економічного блоку. Але тепер пріоритети змінилися: важливість контролю за олігархами пройшла. Тепер ключове питання – контроль над армією та військово-промисловим комплексом, диверсанти та терористи, а це тема Менщикова. Тому шанси має. Втім, оскільки рішення щодо таких призначень приймаються в одній голові (Путіна), намагатися їх передбачити – невдячне заняття», – каже головний редактор agentúra.ru Андрій Солдатов.

По-друге, цього року свої позиції всередині ФСБ втратив колишній секретар Ради безпеки Микола Патрушев. Незважаючи на те, що Патрушев залишив посаду директора у 2008 році, він зберігав величезний вплив усередині відомства, там продовжували працювати багато його людей. Але після переведення їх покровителя на принизливу посаду радника президента з кораблебудування вони, ймовірно, втратить свій вплив.

Свою посаду, швидше за все, залишить один із ключових генералів команди Патрушева та всієї ФСБ – керівник служби захисту конституційного ладу Олексій Сєдов, якому цього року виповниться 70 років. За крісло голови цієї служби, що звільняється, – саме вона несе відповідальність за переслідування опозиції та вбивства політичних опонентів Путіна – вже почалася апаратна боротьба.

Один із кандидатів на місце Сєдова – одіозний керівник управління «К» ФСБ Іван Ткачов. Незважаючи на те, що Ткачов має покровителів у Кремлі – його управління неодноразово використовувалося внутрішньополітичним блоком АП для розправи над неугодними, – джерела «Важливих історій» вважають, що він навряд чи займе місце Сєдова. Ткачов завжди вважався людиною іншого колись всесильного лідера клану, який поступово втрачає вплив, – керівника «Роснефти» Ігоря Сечина.

Російська система влади влаштована в такий спосіб, що ослаблення сюзерена, зазвичай, обертається проблемами його васалів.

Зміни у держкомпаніях

Протягом багатьох років, що Путін править Росією, керівники держкомпаній вважалися одними з найвпливовіших людей країни. На них було покладено найважливіші обов’язки: перекачувати мільярди доларів на рахунки Путіна (оформлені на його близьких), будувати йому палаци, утримувати його коханок та іноді за наказом перекривати вентиль неугодним країнам.

Тому ці найважливіші посади традиційно обіймали давні приятелі Путіна з КДБ та мерії Санкт-Петербурга: колишні товариші по службі Чемезов і Токарєв очолюють «Ростех» і «Транснефть» відповідно; «Роснафтою» та «Газпромом» поки що керують колись колеги по мерії Сечин та Міллер.

Але й їхній час минає.

З перерахованих вище людей свій вплив, безумовно, зберіг Сергій Чемезов: очолюваний ним «Ростех» – головний виробник озброєння для армії. Однак «політична значимість таких фігур, як Сечин і Міллер, падає», говорить людина з російського списку Forbes, яка працювала з «Газпромом»: «Одна справа, коли контролюєш 30% європейського ринку – зовсім інша, коли майже нічого».

Крім цього, за словами джерела «Важливих історій», і Міллер, і Сєчін вже давно просяться на спокій за станом здоров’я. Їх відхід неминуче призведе до конкуренції за дорогі активи та підряди держкомпаній. Чим обернеться ця боротьба, можна легко здогадатися прикладі кримінальних справ проти людей колишнього глави РЗ Володимира Якуніна.

Що далі

За 25 років безмежної влади Володимир Путін знищив усі інститути, які у розвинених країнах забезпечують стійкість державної системи: чесні вибори, незалежні суди, вільні ЗМІ. Реальна влада в Росії належить кільком кланам друзів і товаришів по службі Путіна, який протягом багатьох років грав роль верховного вождя, що вирішує конфлікти між лідерами кланів. “Там, де слабкі державні інститути, з’являється мафія і все вирішує дон”, – іронізує співрозмовник “Важливих історій”, який багато років працював з друзями Путіна.

Такий устрій держави добре працює на середній дистанції, дозволяючи вождеві безмежно панувати, а кланам – безкарно грабувати. Але на довгій дистанції або за часів криз уразливість такої конструкції стає очевидною: лідери кланів старіють і слабшають, що посилює конкуренцію та посилює конфлікти.

У минулі часи їх розрулив би верховний дон, але дон уже сам старий, нікому не довіряє і поглинений однією війною, яка вже давно йде не за його сценарієм.

Джерело: Роман Катін, Роман Анін, «Важливі історії».