Тиждень тому російські окупанти розгорнули те, що було названо “наступом” на Харків, але обмежилося від сили двома напрямками – на Липці та на Вовчанськ. Через тиждень можна повною мірою оцінити те, що вони затіяли, якого результату досягли за цей період і чого очікувати від цього прикордонного перформенсу надалі.
Напередодні і в період “наступу” на Харків різні ЗМІ та “аналітичні” рупори, особливо західні, повідомляли різні дані про те, яке угруповання задіяне в бойових діях на Харківщині. При цьому уточнення, з яких сил і засобів вона була сформована і що являла собою, – ніхто не робив. А це дуже важливо для розуміння того, чому те, що відбувається під Липцями та Вовчанськом, можна сміливо називати провалом російського “наступу” на Харків.
Період “до” та “після” формування ГВ “Північ”
Сили та засоби, задіяні росіянами в Харківській області, належать до так званого угруповання військ “Північ”, яке було сформовано буквально напередодні початку операції “Імітація”. Але буквально пару місяців тому ніякий ГВ “Північ” там і близько не було. А що було? Групи військ прикриття кордону – “Брянськ”, “Білгород” та “Курськ”.
Що вони являли собою в плані сил і засобів?
ГВ “Брянськ” та “Курськ” у своєму складі мали:
особовий склад – 16,5 тисяч; танки – менше 100; ББМ – 220; ствольна артилерія – 330; РСЗВ – 20.
ГВ “Білгород” у своєму складі мала:
особовий склад – 19 тисяч; танки – менше 100; ББМ – 360; ствольна артилерія – 460; РСЗВ – до 50.
Крім цих трьох груп військ були ще резервні сили у кількості 700 осіб, 31 танка, 24 ББМ та 30 артсистем.
Як видно, найбоєздатнішою з усіх ГВ була саме білгородська, але її потенціалу не вистачало навіть для того, щоб запобігати рейдам РДК та ЛСР. У свою чергу новостворене угруповання військ “Північ” формувалося на базі саме цих трьох ГВ та резервів, але з доповненням їх підрозділами 44 армійського корпусу (АК) Ленінградського військового округу (ВО), а також 11 армійського корпусу та ряду підрозділів угруповання військ “Захід” – коли стало зрозумілим, що повна комплектація ГВ “Північ” не укладається у часові рамки початку операції у зв'язку з гострою нестачею техніки і навіть особового складу.
У результаті на момент початку операції “Імітація” угруповання військ “Північ” мало наступний склад:
особовий склад – 53 тисячі; танки – менше 400; ББМ – 1000; ствольна артилерія – 1000; РСЗВ – 125.
У свою чергу за формуваннями у “Брянська”, “Білгорода” та “Курська” був такий склад:
ГВ “Брянськ” – 1 МСП, 11 МСБ, СБ, ПДБ. ГВ “Курськ” – 3 недоукомплектовані МСП, 9 МСБ, СБ, ДШБ. ГВ “Білгород” – 2 недоукомплектовані ОМСБр, 8 недоукомплектованих МСП, 14 МСБ.
Як ми бачимо, найбоєздатніша і найчисельніша частина від ГВ “Північ”, білгородська, не була повністю сформованою, і за своєю чисельністю та функціоналом вона близько не була схожа на угруповання, здатне захопити Харків. А ось на що вона була здатна – то це на рейдові дії у прикордонній зоні, що ми зрештою й побачили. І що у росіян при наявних можливостях вийшло дуже погано.
Хід подій
Початок операції “Імітація” 10 травня був заходом у сіру зону Харківської області двох полкових формувань у напрямку Липці та Вовчанськ. Відразу зазначу, що функціонал настання полку протягом першої доби активних бойових дій – до 10 км. За першу добу в сірій зоні за найпотужнішої підтримки артилерії та тактичної авіації просування РВВ склало на різних ділянках від 1 до 3 км.
Лише через тиждень російські окупаційні війська змогли вийти на глибину до 10 кілометрів – при тому, що на той момент бойові дії проводилися вже не тільки ресурсом двох полків, а з приданими підрозділами. Зокрема, у напрямку на Вовчанськ зараз активно застосовуються засоби 1-ї та 47-ї танкових дивізій 1-ї танкової армії, які (ну треба ж!), були передані зі складу ГВ “Захід”, що у свою чергу позначилося на інтенсивності бойових дій на Куп'янському напрямі.
У напрямку на Липці зараз оперують сили 18-ї мотострілецької дивізії (МСД). Причому гальмування ударних сил РВВ сталося на рубежі Глибоке-Лук'янці без фактичного виходу на Липці. Причиною цього стала відсутність резервів, які не дозволили цій тактичній групі рухатися далі, а втрати своєчасно не компенсувалися.
Це зумовлено тим, що операція “Імітація” почалася, коли 44 АК повністю не було сформовано та укомплектовано, і коли основний ударний склад цього формування ще не перебував у Білгородській області.
Російське командування поспішало події, щоб встигнути зі своїм “наступом” на Харків до візиту Путіна до Китаю і в результаті самі себе загнали в пастку. Як результат – відсутність реального результату та витрати значного ресурсу, який і так критично обмежений.
Не виключено, що найближчим часом командування РВВ спробує посилити напрямок на Липці підрозділами з Вовчанського напрямку, але тоді ослабне тиск на місто, яке планувалося захопити ще першу добу харківського перформенсу.
Таким чином через тиждень командувач ГВ “Північ” генерал Лапін змушений обирати між Липцями та Вовчанськом. Обирати – який населений пункт якщо навіть не брати першим, то на якій ділянці біля нього хоча б зберегти високий рівень тиску.
Все це знову ж таки вказує на відсутність у РВВ достатніх сил для проведення операцій навіть такого обмеженого за функціоналом рівня. При цьому перформанс загальмував розвиток подій на Куп'янському напрямі та значно обмежив можливості угруповання військ “Захід”.
Як розвиватимуться події
Росія однозначно намагатиметься в інформаційному потоці виставляти бойові дії в Харківській області як щось епічне, переможне та глобальне. Не виключено, що для надання масштабів російські окупаційні війська, що відбувається, можуть активізуватися в Сумській області. Але дивимося вище на склад ГВ “Курськ” і просто розуміємо, що ця активізація у прикордонній зоні буде менш масштабною, ніж у Харківській.
Зрозуміло, ні про який “наступ” на Суми і не йдеться. Що найсмішніше, хіба що групі військ “Курск” не довелося ділитися самотужки і засобами з ГВ “Білгород” для продовження їхнього перформенсу хоча б на Вовчанському напрямку.
З іншого боку, якщо командування РВВ ухвалить таке рішення (на продовження операції в Харківській області), то можуть розпочати передислокувати підрозділи з інших груп військ у зоні бойових дій. Насамперед – зі складу ГВ “Захід”.
Все залежить від того, наскільки довго готові росіяни прати свої ресурси в безглуздій м'ясорубці, яка фактично не має в зоні БД жодного практичного значення.
Висновки
Російський, широко розрекламований “наступ” на Харків показав, наскільки погані у РВВ справи з вільними ресурсами. Коли говорили про росармію як щось нескінченне – і щодо людського ресурсу, і щодо техніки, – я завжди піддавав ці слова сумнівам (у цифрах). Все має свій кінець і зараз Росія не може провести оперативно-тактичного рівня операцію без проблем. І це прямо зараз стало чітко видно за результатами першого тижня бойових дій.
РІВ не мають вільних ресурсів, через що змушені обмежувати можливості інших угруповань, знижувати тиск на інших напрямках. І ситуація не має перспективи поліпшення, якщо війна не буде поставлена на паузу. І судячи з того, що дії в Харківській області не мали безпосередньо глобальних військових цілей, а саме політичних, можна дійти невтішного висновку, що це єдиний для Москви варіант виживання – заморозка війни.
Джерело: Олександр Коваленко, «Обозреватель»