Операція “Останній ривок “Путіна” просувається більш-менш за планом, незважаючи на несподіванку у вигляді заяви філії ІДІЛ – Хорасан про інцидент у “Крокусі”. Це не остання нова вступна, яка може вплинути на перебіг усієї операції. Коли стане очевидно, що операція провалюється, то Кремль не лише закриє бренд “Путін”, а й запропонує обміняти Крим на Білгородську область, благо їхня площа однакова 27 тис. та 27,1 тис. кв. км.
З об'єктивності слід припустити, що у Кремлі такий обмін можуть розглядати не як запасний план “Б”, бо як основний. У цьому випадку наратив про наступ на Харків, який Москва з січня просувала різними неофіційними каналами, слова “Путіна” про “санітарну зону” в Україні, заяви Шойгу про набір нових армій та інше, включаючи “український слід” у “Крокусі” , виглядають як ланцюжок актів психологічного тиску на Україну, що розгортається за наростанням на межі блефу.
Блеф чи ні – стане зрозуміло до середини літа. Така гра Кремля має сенс у контексті Женевського саміту світу, де очікуються делегації зі 160 держав і, можливо, від Китаю, а також Вашингтонського саміту НАТО. Звільнення Данилова із секретарів РНБО за оригінальну вимову китайського прізвища Хуей наводить на думку: представники Пекіна до Женеви приїдуть.
Обидва саміти пройдуть у першій половині літа, а поки Макрон зайнятий тим, що прагне розбудити совість та честь у Європі. За це заступник голови Держдуми Петро Толстой пообіцяв “надіслати ядерну бомбу на Париж”. Макрон 23 березня відповів, що здивований “слабкими нервами у російських офіційних осіб”. Мабуть, Толстой забув, що в Парижі влітку Олімпіада, і на неї дуже хочуть потрапити спортсмени з РФ, які кричать, що не можна змішувати політику зі спортом, але закликають голосувати за “Путіна” і “спецвійну”.
У Кремлі відчувають, як стискаються кільця Анаконди, але ніяк не наважаться на війну з НАТО, попри свою пропаганду. Будь-який великий наступ в Україні теж має ризики. Затяжна війна, на яку зробили ставку у вересні 2022 р., коли оголосили “часткову мобілізацію”, теж не так, як це бачилася Кремлю. Він точно не передбачав удари дронами по НПЗ і атаки у відповідь на енергосистему РФ. Якщо війна у такому форматі продовжиться, то дрони та санкції виб'ють РФ зі світового ринку нафти. При цьому у Китаї бурхливо зростає випуск електромобілів. Політика “розвороту Схід” теж виправдовує себе, а Африці зростатиме хвиля невдоволення хижацтвом росіян. Війни, оголошені ним туарегами в Малі та повстанцями в ЦАР, – її перші симптоми. Війна Мадуро з Гайаною також не задалася – замість неї у Венесуелі 28 липня президентські вибори.
Ці та інші тренди можна розписати детальніше. Не дивно, що в контексті їх у Кремля як сукупної бюрократії з'явилася ідея вийти з війни з Україною і вивести війська, але спробувати втримати Крим в обмін на Білгородську область. Точніше, на низку українських земель від Стародубщини до Таганрога, відібраних у дні, коли за версією Путіно-Медведєва, Ленін зі Сталіним вигадували Україну. Москва не поверне Таганрог, незважаючи на українське ім'я міста, але може повернути Валуйки, Рильськ, Грайворон та низку інших населених пунктів у західній смузі Білгородського та Курського суб'єктів РФ, сумарною площею 21 тис. кв. км. Це видаватиметься за “жест доброї волі” та виправлення свавілля комуністів. Насправді такий жест буде викликаний тим, що затяжна війна йде не за планом Кремля, не має для нього прийнятної перспективи і не можна утримати територіальні захоплення в Україні. Принаймні в їхньому нинішньому обсязі.
У результаті у Кремля залишаються два варіанти – йти на підвищення військової ескалації аж до зіткнення з НАТО з метою одним ривком кардинально змінити ситуацію на свою користь, або кардинально вийти з війни. Проблема в тому, що розпочати цю війну Кремлю було легко, але вже не можна так само легко її закінчити, оскільки минуло 10 років і за цей час Кремль наговорив багато мерзенностей і вчинив багато злочинів. Тому неможливий сценарій китайського вторгнення до В'єтнаму, який закінчився тим, що після місяця боїв Пекін вивів війська без пояснень і вдав: війни не було. Якщо китайсько-в'єтнамську війну 1979 р. можна назвати “мовчазною війною”, то російсько-українська війна – це суцільно істерика з ядерним шантажем і фіглярством РФ в ООН.
Завершення війни неминуче вимагатиме від Москви масштабних і концептуальних пояснень перед усім світом і незалежно від того, чи збережеться за її підсумками РФ чи ні. Пояснюватись доведеться саме Москві, а не Єкатеринбургу чи Казані. У цьому контексті ідея звалити все на Леніна, більшовиків та жовтневий переворот 1917 р., що зіпсував на сто років карму “Росії”, виглядає дуже привабливо. Ідея обміну частини Курського і Білгородського суб'єктів РФ на Крим теж добре вписується в неї і навіть дозволяє зберегти поточний наратив Кремля – винен у всьому комуніст-волюнтарист Хрущов.
Залишається трохи – повноцінно вийти на цей трек. Це Кремль зараз і робить у різних напрямках, загрожуючи наступом у Харківській та Сумській областях.
Інформаційно це так. У ніч після дня голосування з 17 на 18 березня так званий Путін раптом заявив у своєму передвиборчому штабі про бажання створити так звану санітарну зону в Україні на кордоні з РФ. Такої ночі нормальні люди про таке не говорять. Вранці Пєсков намагався прояснити слова шефа, а 26 березня Шойгу назвав “повною дурістю” розмови про те. що для створення санітарної зони біля Білгородського суб'єкта потрібна додаткова мобілізація.
Між цими датами Кремль влаштував п'ять днів ракетного терору Україні, погрозив війною Франції та Ісландії, пообіцяв скинути ядерну бомбу на Париж, оголосив про набір нової стотисячної армії та наговорив ще багато різного для психологічного напруження ситуації. Апогеєм мав стати інцидент у “Крокусі” 22 березня, покласти провину, на який планували на Україну. У Кремлі вважали, що доводити нічого не треба, оскільки йде війна з Україною і все ясно без коментарів. Найпривабливіше було знайти в цьому “слід НАТО”, щоб підкріпити слова Пєскова вранці цього дня про те, що РФ веде війну з НАТО.
Все йшло за планом підготовки до перетворення Харкова на “санітарну зону”, але план порушила заява ІДІЛ – Хорасан. Через нього виступу Путіна про Крокус не було 19 годин, незважаючи на анонси. У Кремлі тупили з виступом, і в результаті Путін сказав лише про вікно на українському кордоні. Виглядало безглуздо, тому що з 2022 р. у нас немає кордону з РФ, а є лінія фронту. Два роки майже щоденного обстрілу міст та сіл Сумської, Чернігівської та Харківської області тому підтвердженням. Від кордону залишилися лише спогади. З цієї причини ще з 16 березня розпочали примусову евакуацію з району Великого Бурлука на Харківщині навпроти Уразово та Валуєк, відібраних Сталіним, а в решті прифронтової частини Харківської та Сумської областей йде спонтанна евакуація.
У результаті на базову версію – стрілянину та підпал “Крокуса” влаштувало ФСБ з метою інформаційного забезпечення реального чи уявного наступу на Харків лягли ще три версії. Помста ІДІЛ, версія ритуального жертвопринесення, влаштованого євреями на честь свята Пурім та версія професора Солов'я – ФСБ підставило “Путіна”, щоб закрити цей бренд. Версія Солов'я узгоджується з гіпотезою – наступ на Харків та все нагнітання психозу Кремлем – це блеф з метою вийти на переговори про закінчення війни із сильною позицією.
У гіпотезу про блеф укладається і версія Кремля, яку він запустив 26 березня через Путіна, Патрушева і Бортнікова. Так як Кремль не зміг на старті придушити версію про помсту ІДІЛ, то відразу взяв її теж на озброєння. Вона сподобалася Кремлю, оскільки відповідальність узяв він не ІДІЛ з Африки чи Близького Сходу, та якщо з Хораса, під який підпадають країни Центральної Азії та Афганістан. Це дозволяє поліції та ФСБ суворо наїхати на заробітчан із Центральної Азії, для чого швидко наловили таджиків та одному показово відрізали вухо. В результаті Киргизстан і Таджикистан порадили своїм громадянам не їздити поки що в РФ і по можливості покинути її.
У результаті Кремль прагне вийти на конструкцію – країни НАТО, ІДІЛ, Україна та євреї спільно спалили “Крокус” і вбили в ньому безліч безневинних російських душ. Євреї в ній не данина традиції, а важіль тиску на Ізраїль. Тому версію жертв на Пурім на прохання Москви розганяють палестинці, причому роблять це більше з любові до євреїв, ніж до грошей. “Чекісти” настільки у захваті від самих себе та масштабів конструкції, що Патрушев не стримався і посміхнувся Фрейду 26 березня, коли відповів “Звичайно, Україна” на запитання журналіста про її причетність до “Крокуса”. Постановочність того, що відбувалося у “Крокусі”, включаючи відсутність крові біля “убитих” короткими чергами з автоматів неодруженими патронами, показує – у ФСБ ростуть над собою та вдосконалюються.
Незалежно від того, як розвиватиметься далі історія з “Крокусом”, у Курському та Білгородському суб'єктах РФ все йде, як і раніше, сценарієм. Влада штовхає населення до виїзду у різний спосіб, у тому числі методом обстрілів від імені ЗСУ. У Глушково на Курщині з населенням 4,7 тис. осіб за 8 км від кордону закрито всі виробничі підприємства, крім магазинів та автосервісу. На Білгородчині відгороджено від РФ блок-постами цілу “Грайворонську республіку” та ліквідовано село Козинка. Простір біля кордону явно готують до активних військових дій, або до обміну на Крим. В обох випадках населення там стало зайвим.
