Брюссель та Вашингтон раптово переосмислили своє ставлення до російської агресії: замість боятися вони вирішили залякувати, показуючи, що не дадуть Україні програти і готові знехтувати своїми червоними лініями. Зрештою…
Євроатлантисти запроваджують новий алгоритм завершення війни в Україні. Бункерний “відчув кров”, і не бачить сенсу в жодних переговорах, тому партнери намагаються інсталювати йому усвідомлення: єдиний шлях вибратися з української військової трясовини – просто припинити війну та вивести війська.
Кампанія почалася тижнів зо два тому: багато політиків і аналітиків на Заході в унісон заговорили про те, що Путіна слід поставити на місце, і цивілізований світ не дасть Україні програти. Однотипні тези озвучували як політики вищого калібру типу Шольца, і експерти калібру екскомандувача американського угруповання у Європі Бена Ходжеса. Конкретика не забарилася. Глава британського МЗС Девід Кемерон заявив, що Україна має право використовувати британську зброю на території РФ. Макрон же «не виключив» напрямок військ до України: якщо Росія прорве лінію фронту, а Київ звернеться з таким запитом.
Якщо Росія вирішила піти далі, ми в будь-якому разі маємо поставити собі питання про відправку військ, адже Росія є «силою регіональної дестабілізації» та «загрозою безпеки європейців». Є чітка стратегічна мета: Росія не може перемогти в Україні… інакше безпеки в Європі не буде, – Макрон. Демократи США підтримали інформаційну естафету: щоправда, військ поки що в Україну не споряджають, але готові допомагати грошима стільки, скільки потрібно, інакше доведеться воювати американцям.
“Ми не можемо дозволити Україні впасти, інакше існує велика ймовірність того, що США доведеться втручатися в конфлікт – не просто нашими грошима, а й військовими”, – конгресмен-демократ Хакім Джефріс.
Московити відреагували прогнозовано, імітуючи риторику карибської кризи 1962 року, нібито приступивши до ядерних навчань із застосуванням тактичної ядерної зброї.
«Навчатимуться» на території Південного військового округу, відповідального за окупацію сходу України: пропагандистські паблики натякають, мовляв, атакуватимуть тактичною зброєю логістичні вузли, командно-штабну інфраструктуру, а також «шлюзи бункерної інфраструктури в Карпатах, де очікувано можуть розміщуватися F-1 ».
«Відправлення західних військ на територію України призведе до прямого вступу їхніх країн до війни, на що нам доведеться відповідати. І, на жаль, не на території України», – експрезидент РФ, державний алкоголік Медведєв.
Найскладніше питання: як далеко готові зайти США та ЄС, змушуючи Путіна завершити війну? Це важливо розуміти на випадок, якщо нова стратегія змусити Кремль припинити війну не спрацює.
Підвищення градуса міжнародної напруги, очевидно, лише один зі сценаріїв тиску на Кремль, причому він – багатовекторний: Макрон заявив про готовність ввести війська у разі провалу фронту, тоді як La Repubblica називає інші приводи для введення західного контингенту в Україну: наприклад, офіційний вступ у війну «бульбашів» чи навіть використання їхньої території (що ймовірно у разі наступу на Київ). У той же час, бункерному приготували не лише батіг, а й пряник: G7 продумує гіпотетичний варіант обміну заморожених російських активів на відмову Кремля від захоплених українських територій, про що писала Financial Times. Найкращим фіналом цієї історії буде цитата від Бена Ходжеса: «Перемога України можлива за умови чіткої позиції США та Європи, ефективного використання F-16 та ігнорування ядерних загроз Кремля, а іноді – і порад Вашингтона. Ми самі себе стримуємо».
Рубікон війни ми перейдемо тоді, коли США та Німеччина разом нарешті скажуть, що «в наших інтересах, щоб Україна перемогла Росію», тобто коли з'явиться певна мета цієї кампанії, тоді рішення прийматимуться набагато ефективніше та швидше.
