У листопаді Ріо-де-Жанейро прийматиме саміт G20. Є можливість приїзду туди російського диктатора. Посол України у Бразилії Андрій Мельник схиляється до того, що Путін не приїде. Втім, є й інші думки.
Від Угорщини до Монголії: які причини вигадували, щоб не заарештовувати Путіна
Посол України Андрій Мельник каже : він має передчуття, що Володимир Путін навряд чи ризикне приїхати до Бразилії, бо за всіх нюансів це “справді демократична правова держава. Судова гілка влади тут дуже сильна”. Тобто Бразилія як держава, яка ратифікувала Римський статут, має виконати взяті на себе зобов’язання та заарештувати головного злочинця сучасності. Ордер на це було видано Міжнародним кримінальним судом у березні 2023 року. Проте вже рік бразильський президент Лула да Сілва розігрує комедію із запрошенням Путіна на саміт G20. Спочатку запевнив кремлівського диктатора, що йому арешт не загрожує. Проте вже наступного дня відкоригував свою заяву: не знає, чи Путіна заарештує бразильське правосуддя, але хоче знати, чому його країна приєдналася до Міжнародного кримінального суду, якщо США і Росія цього не зробили. Свою цікавість Лула може задовольнити, запитавши попередника Фернанду Енріке Кардозу. І той міг би відповісти приблизно так: прихильність до демократії та міжнародного права були важливою умовою для успішного отримання Бразилією західних інвестицій. Що дало цій країні можливість зробити прорив зі злиднів до членства в G20.
У грудні 2023-го під час зустрічі з німецьким канцлером Олафом Шольцем Лула знову повторив: Путіна на саміт запросить, а той нехай сам вирішує, як вчинити. А за кілька днів глава МЗС Бразилії Мацро Вієйра розставив крапки на “і”: раді бачитимуть у себе російського гостя, а уряд не вживатиме заходів для його арешту
До речі, піар-кампанії щодо підвищення власної геополітичної значущості на темі арешту Путіна влаштували не лише бразильці. Першими це зробили у Будапештіщо і не дивно. Там заявили: Угорщина лише формально схвалила Римський статут, але не змінила законодавство щодо його втілення. Тому користуватиметься внутрішнім законодавством. Це типова відмазка, до якої може вдатися Бразилія. Римський статут в Угорщині набув чинності 1 липня 2002 року, але протягом понад 22 років влада тягла з імплементацією до угорського законодавства вимог міжнародного права. І їй за це нічого не було. Не виключено, що влада Бразилії зачепиться за якусь не імплементовану норму.
Та навіщо дивитися на проросійського Віктора Орбана, якщо 24 травня минулого року спецпредставник генерального секретаря ООН з питань дітей у збройних конфліктах Вірджинія Гамба зустрілася з уповноваженою президентом Росії з прав дитини Марією Львовою-Бєловою, ордер на арешт якої МКС видав того ж дня, що й на арешт Путіна. Затримувати якого відмовляються ще й у Мексиці, також учасниці Римського статуту. Про що особисто повідомив президент Андрес Мануель Лопес Обрадор. Його поясненням може озброїтись і Лула да Сілва: оскільки Мексика підтримує дипломатичні відносини з Росією, то не може діяти відповідно до вимог МКС без прямих інструкцій.
Першою державою, яка зіткнулася з необхідністю виконати вимогу арешту Путіна, стала ПАР, де проходив саміт БРІКС. Південноафриканці чого тільки не вигадували: їхня правляча партія ухвалила рішення про вихід країни з-під дії Римського статуту, що не мало сенсу, ратифікував документ парламент. Пізніше у канцелярії президента Сиріла Рамафоси заявили, що той і представники партії “Африканський національний конгрес” невірно висловилися. У червні Рамафоса в рамках африканської миротворчої місії приїжджав до Києва, де йому довелося посидіти в притулку під час російських ракетних обстрілів Києва. Зрештою, із потуг південноафриканців нічого не вийшло і в саміті БРІКС Путін брав участь у відеозв’язку.
Минулорічний саміт G20 у Нью-Делі російський диктатор проігнорував. Хоча Індія і не є учасницею Римського статуту, тобто її аби морально засудили за відмову заарештувати гостя з Росії. Нагадаємо, що не приїхав до Індії та китайський друг Путіна Сі Цзіньпін. А ось до Бразилії він точно приїде, адже спільно з Лулою просуває нежиттєздатний мирний план для України, під який ангажує переважно країни Глобального Півдня. І, безумовно, використовує саміт “Великої двадцятки” як майданчик для наголошення на своєму статусі “миротворця”.
До цього ще повернемося, згадавши попередньо прецедент порушення Римського статуту Монголією у вересні цього року. Путіна там не лише не заарештували, а й зустріли як дорогого гостя. Представник МЗС країни нащадків Чингісхана чесно визнав: вони дуже економічно залежать від Росіїзокрема енергетично, тому було неможливо виконати взяті він зобов’язання перед МУС. Наше МЗС оголосило монголам дипломатичний демарш, а прокурор Міжнародного суду Карім Хан пояснивЩо для порушників існує алгоритм покарання, але є велике “але” – для такого рішення повинні зібратися всі держави-члени суду та обговорити подальші спільні дії. Простіше кажучи, Улан-Батор за провину нічого не буде. Принаймні, доки монгольська влада не звернеться за якоюсь допомогою до західних держав, а ті їй відмовлять як порушниці міжнародного права. І це не факт.
Три варіанти для Лули: пустити, не пустити, влаштувати фарс
Отже, бразильська влада має кілька варіантів. Перший: вчинити як монголи, ухвалити Путіна на своєму саміті. Цього не відкидає і посол Мельник. Пам’ятаєте мексиканську логіку про “прямі інструкції”? Хто їх має надавати – МКС, президент, уряд, верховний суддя? Уявімо, що Карім Хан оперативно направить інструкції бразильцям. “Очевидно, буде запущено судовий механізм, – каже український посол. – Інше питання, чи відчує його силу сам Путін. Боюся, що навряд чи тому, що йому просто “не встигнуть” вручити жодні процесуальні документи чи тим більше затримати”. Простіше кажучи, якщо є політичні домовленості, російський диктатор може прилетіти на один день і не встигнуть його затримати. Пояснивши потім неповороткістю судової системи.
Але Бразилія не Монголія, вона претендує на серйозну геополітичну роль, тому сварка із США та Європою Лулі не потрібна. Звідси другий варіант: вийти із ситуації, як Рамафоса із засіданням БРІКС. Кожна країна, яка приймає збори “Великої двадцятки”, прагне забезпечити максимально ефективну для себе присутність гостей. Можна згадати, як індонезійська влада у 2022 році займалася човниковою дипломатією, щоб заохотити участь і Зеленського, і Путіна. Для успішності саміту попередньо ведуться переговори дипломатів та урядові консультації. Очевидно, Лулі дадуть зрозуміти, що присутність Путіна зашкодить економічним інтересам Бразилії. І тоді він знайде непереборні обставини для відмови Москві.
Третій варіант виглядає вигідним для Китаю, з яким у бразильців за правління “лівака” Лули да Сілви склалася міцна дружба: на полях саміту організують друге засідання своєї платформи “Друзі світу”куди запросять Путіна Тим самим прикриють його від арешту, бо говоритимуть про мир. Такий сценарій виглядає цинічно, але хіба китайсько-бразильський “мирний план” не є цинічною спробою вигородити Росію та поставити агресора та жертву на один щабель?
Звісно, це лише версія можливого розвитку подій, одна із трьох. Швидше за все, посол Мельник має рацію, – Путін до Ріо не приїде, туди знову відправлять Сергія Лаврова. Але нашій дипломатії потрібно готуватися до того, що китайці на території їхніх бразильських друзів максимально просуватимуть свої мирні ініціативи. Тому бажано використати місяць до цього дійства для того, щоб наша позиція стала відома якнайширшій бразильській аудиторії. Крім того, Україна після приєднання до Римського статуту має повне право вимагати від МКС превентивної реакції на можливе перебування Путіна на зборах Великої двадцятки. Щоб зірвати політичні домовленості Бразилії з Росією і унеможливити повторення монгольської ганьби міжнародного правосуддя.
Джерело: Юрій Васильченко, «Ділова столиця».