У чому зараз полягає причина пожвавлення дискусій щодо відправлення західних контингентів на територію України? Тональність цієї дискусії поставив президент Франції Макрон, коли у лютому цього року висловлювався про гіпотетичну можливість такого варіанту. Спочатку цю думку, звичайно, не сприймали багато його західних колег, але він розширив так звані вікна Овертона, і люди почали думати про це серйозніше. Як наслідок, багато хто з європейських союзників, особливо країни Балтії та Польща, підхопили цю тему і зрозуміли раціональність такої риторики. Тому що зараз йдеться не так про розміщення збройних сил західних держав на території України, як про те, що гіпотетично це можливо. Мовляв, ми себе не обмежуватимемо в цьому, нехай росіяни з цього приводу переживають.
Ще більшу актуальність цій темі додають вагання на Заході щодо здатності України витримувати російський тиск на фронті. Зокрема, протягом останніх місяців через дефіцит снарядів та озброєння на Заході почали замислюватися над тим, що буде, якщо росіяни прорвуть фронт. Тобто, необхідність рятувати ситуацію на полі бою може стати причиною введення західних військ в Україну. Але, звичайно, Захід думає не про те, щоб безпосередньо зіткнутися з російською армією, а про те, щоб бути присутнім на певній неокупованій частині території України, щоб росіяни не наважилися йти далі, зупинити їх своєю присутністю.
Така тактика застосовується НАТО в країнах Балтії вже кілька років поспіль. Принаймні після початку російської війни 2014 року країни Балтії ініціювали розміщення на своїй території контингентів збройних сил союзників. Хоч і на ротаційній основі, проте вони фізично постійно присутні на території країни, що на символічному рівні як би стримує росіян від прямого вторгнення (адже тоді це означатиме пряме зіткнення не тільки з арміями Естонії, Латвії та Литви, але і таких країн, як Сполучені Штати, Великобританія, Федеративна Республіка Німеччина). Тому цей тактичний прийом може застосовуватися і в Україні, але це потрібно робити превентивно, а не тоді, коли вже триває війна і є очікування на найгірші сценарії.
Джерело: Володимир Горбач, «Главред»