«Будеш їздити світом і розповідати нам, як живе діаспора»

«Будеш їздити світом і розповідати нам, як живе діаспора»

Білоруська розповіла, як КДБ схиляв її до співпраці.

Анастасія (ім'я змінено з метою безпеки) розповіла «Весні» про своє затримання та про допит, як встигла видалити з телефону «партизанський» телеграм під час обшуку та як вийшла на волю після допиту, не погодившись на співпрацю з КДБ.

Анастасія відучилася в одному із столичних вишів, після чого відпрацьовувала розподіл екскурсоводкою у мінському музеї. Дівчина виявляла активну громадянську позицію: брала участь у протестних акціях у 2020 році, записалася в ініціативу «Кадровий резерв для Нової Білорусі», навчалася у Вільному білоруському університеті та стала однією з учасниць «Ахови птахів Батьківщини». Весною 2024 року до дівчини прийшли співробітники КДБ. На допиті цікавилися її ставленням до білоруської мови та пропонували збирати відомості про білоруську діаспору за кордоном. Після цього дівчина виїхала із країни.

У 2020-2021 роках Анастасія виходила на протестні марші, а також брала участь у студентських акціях. А перед початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну дівчина вступила до «Ахови птахів Батьківщини», щоб членським внеском підтримати організацію. Тоді з'явилися чутки, що організацію мають намір ліквідувати.

Дівчина до кінця 2023 року навчалася онлайн у Вільному білоруському університеті. Це їй пізніше «подавали» співробітники КДБ на допиті.

«Вчитися у «Кадровому резерві» мені не довелося. Але я була зареєстрована у них на сайті.

“Як думаєш, чому ми до тебе прийшли?”

У день затримання, 5 лютого, Анастасія домовилася зустрітись зі своїм хлопцем. Але за кілька годин до виходу до неї у двері постукали невідомі.

«Це були одягнені у цивільне двоє чоловіків. Один із них пред'явив посвідчення, але дуже швидко його прибрав, і я не встигла нічого прочитати. Вони одразу запитали: “Як думаєш, чому ми до тебе прийшли?” Я одразу зрозуміла, що мною зацікавилися спецслужби. Але на всі запитання відповідала, що не знаю чи не пам'ятаю», – розповідає співрозмовниця.

«Куди сховала прапор?»

Співробітники КДБ стверджували, що дівчина зберігає білоруський національний прапор і випитували, де він захований.

«Прапор у мене справді був. Я сховала його в холодильнику. Але їм відповіла, що викинула ще 2020 року. Також на холодильнику висів маленький глиняний магніт із написом «Живе Білорусь» та гербом «Пагоня». Але вони його, на диво, не помітили. У мене на полиці стояла книга “Військова символіка білорусів” Віктора Ляхора. Раніше вона вже була на олівці у влади. Але в книзі червоно-зелена обкладинка, тож, мабуть, вони не звернули на неї уваги».

Під час обшуку співробітники КДБ періодично перепитували співрозмовницю, чи має вона припущення щодо причин їхнього візиту. Дівчина відповідала негативно, і їй наказали збиратися на допит.

«Силовики вимагали віддати їм усю техніку. У мене на ноутбуці була наклейка, яку дарували всім, хто вступив до «Ахова птахів Батьківщини». Флешку із протестними фотографіями я заздалегідь сховала. З телефону встигла видалити поштову скриньку на Proton, а коли почала видаляти партизанську версію Telegram, вони це помітили. Я не була впевнена, що встигла все видалити, тож утопила телефон у чайнику з водою».

Дівчині заломили руку і притиснули обличчям до канапи. Після цього її змусили переодягатися за силовиків. Вони сказали: «До тебе немає більше довіри».

Анастасії дозволили взяти з собою лише ті речі, які були на ній, тому вона одягла відразу кілька пар білизни, готуючись до тривалого ув'язнення.

«Спробуєш втекти – застосуємо силу»

Дівчину везли сірим Hyundai центром Мінська до будівлі КДБ, а силовики продовжували запитувати, за що вони її затримали. За це обіцяли скоротити термін. За спробу втекти погрожували побиттям.

«Силовики одразу попередили: «Спробуєш втекти — застосуємо силу». Вони питали, за кого я голосувала на останніх президентських виборах. Але на той момент я була ще неповнолітня, тож не могла голосувати».

«Не можу розмовляти – я в бібліотеці»

Дорогою силовики питали Анастасію, як вона ставиться до співробітників міліції, і обурювалися, що всі вважають карателями, каже співрозмовниця.

У кабінеті КДБ на дверцятах сейфу було наклеєно червоно-зелений прапор із паперу, а на поличці стояла настільна гра «Шляхта». На стінах висіли килими з гербами КДБ та СК.

Там дівчину почали розпитувати про «Кадровий резерв для Нової Білорусі» та прізвища викладачів. Під час реєстрації на сайті ініціативи Анастасія не скористалася VPN. Вона вважає, що через це її могли розкрити силовики.

«На всі питання я відповідала максимально нейтрально. Сказала, що зареєструвалася там, щоби отримати візу».

Анастасії на телефон постійно дзвонила знайома. Силовики нарешті дозволили дівчині відповісти, але наказали не казати, де вона знаходиться.

«Я відповіла, що зараз не можу розмовляти, бо у бібліотеці. І потім передзвоню».

«Чому не орієнтуєшся на Росію?»

2022 року дівчина їздила на навчання до Швеції. У паспорті з тієї поїздки Анастасія залишила шенгенську візу. Це привернуло увагу силовиків.

«Вони почали розпитувати, навіщо я туди їздила, заради чого вчила іноземну мову і чому не орієнтуюсь на Росію, а саме на Захід. Я сказала їм, що мені просто цікаво подорожувати та побачити щось нове».

Співробітники КДБ почали пропонувати Анастасії співпрацювати з ними.

«Вони цікавилися, які у мене подальші плани життя. Я відповіла, що після двох років відпрацювання планую вступати до магістратури. Силовики запитали, чи я не хочу спробувати себе в чомусь іншому. Я їм дала зрозуміти, що це мене зовсім не цікавить».

Також вони запитували, чи дівчина розмовляє польською мовою і чи має карту поляка.

«Кагебешники говорили, мовляв, «давай ми тобі зробимо візу, а ти їздитимеш дивитися світ і розповідати нам, як живе білоруська діаспора». Я їм відповіла, що після візиту до них більше нічого не хочу і тихенько працюватиму у своєму музеї за 800 рублів».

«Дякую вам за мирне небо»

Періодично до кабінету заходив співробітник у чорній майці, який грав роль «злого поліцейського». Він кричав на дівчину та зачитував її коментарі за 2020 рік, які та залишала у районному телеграм-чаті Зеленого Лугу.

«Один коментар я залишила під час маршу на Діди у 2020 році: «Силовики побігли на гірку за 13-ту школу». А коли вбили Романа Бондаренка, написала, що карати буде покарано за законом. Кагебешники запитали, я й зараз так гадаю? Я їм відповіла, що вони приблизно хотіли почути: дякую вам за мирне небо над головою, бо інакше було б як в Україні».

Під час допиту силовики постійно виправляли дівчину: «на Україні», «не війна, а спецоперація», «не Друга світова, а Велика Вітчизняна».

Також Анастасію запитували, як вона ставиться до війни в Україні і чому вона має у Facebook друзів, які служать у полку Калиновського.

«Я їм сказала, що мені просто подобаються хлопці у військовій формі. Коли силовики запитали, чому у мене тоді немає у друзях російських військових, я їм відповіла, що ті сидять у ВКонтакті, а я в Facebook.

«У жодному разі не розповідай «Весні»

Наприкінці допиту Анастасію залишили віч-на-віч із одним співробітником, який просто сидів мовчки тривалий час. Дівчина каже, що незручну паузу створили спеціально, щоб психологічно вплинути на неї.

«Тоді я почала розповідати кадебешнику різні нецікаві речі про музейну справу та інше, що не має відношення до справи. У результаті мене відпустили.

Під загрозою розправи дівчині наказали нікому не розповідати про затримання.

«Вони мені окремо сказали: «У жодному разі не розповідай «Весні» про те, що тут сталося». Намагалися залякати, що за мною стежитимуть і приїжджатимуть у гості».

Після визволення наступного дня Анастасія поїхала з Білорусі. Через дві країни дівчина доїхала до кордону із Польщею, де попросила політичного притулку.

Про це повідомляє сайт ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97