Вибачте, а ви точно з ІГІЛу?

Вибачте, а ви точно з ІГІЛу?

23 березня в Мережі з'явилося багато посилань на опубліковане відео, в якому бойовики входять до будівлі концертного комплексу «Крокус Сіті Холл» та розпочинають бійню. Джерело інформації – агентство новин AMAQ. Чи заслуговує вона на довіру?

У верхівці «Ісламської держави» агентство AMAQ називають «допоміжною» медіаодиницею. Агентство публікує репортажі чотирма мовами – арабською, англійською, французькою та російською. Коли в 2016 році подружня пара арабського походження вбила 14 людей у ​​каліфорнійському Сан-Бернардіно, коли прогриміли вибухи в Брюсселі, трапився напад на торговий центр на сході Багдада і був підірваний кафетерій Starbucks у Джакарті – у всіх цих випадках саме AMAQ за теракти перебирає «Ісламська держава».

У 2017-му агентство першим заявило про відповідальність ІД за терористичні атаки на Манчестер, Багдад, Тегеран, Мельбурн та Джакарту. Причому часто AMAQ публікувало свої повідомлення ще до офіційних заяв самого ІД.

2019-го Держдепартамент США увімкнув агентство у списки терористичних організацій: «AMAQ – частина пропагандистського апарату терористичної організації та використовується для ухвалення на себе відповідальності за теракти, інспіровані організацією ІДІЛ».

Вперше ресурс AMAQ проявив себе під час битви за Кобані, курдське місто на сирійсько-турецькому кордоні, захоплене ІДІЛом у 2014 році. Зважаючи на все, AMAQ було створено як джерело поширення інформації, в основному контрольоване «Ісламською державою», але дещо віддалений від угруповання: у своїх матеріалах агентство називає атакуючих «бойовиками „Ісламської держави“», а не кращими для ІД «солдатами халіфату» Іншими словами, відповідь на запитання – так, джерело в даному випадку заслуговує на довіру.

Скептики махають рукою і на AMAQ, і на заяви ІДІЛ: мовляв, «Ісламська держава» свідчить про причетність до нападів, до яких не стосується. Проте AMAQ як рупор разом із ІДІЛ декларують відповідальність і за дії, вчинені членами цього руху, і за дії людей, які не мають прямого відношення до угруповання, але натхнених її пропагандою. Центр Близькосхідних досліджень Тель-Авівського Університету у 2016 році розшифрував просте посилання терористів: кожен може боротися від імені їхньої організації. Важливою є атака на відповідну мету. Тому ІД і представляє такі дії як свої, як відповідь на свій заклик та продукт пропагандистських зусиль.

Якщо ІДІЛ – виконавець, то хто замовник?

Повідомлялося, що злочин у Москві вчинив осередок ІГ «Провінція Хорасан» (так називається історичний регіон на території сьогоднішніх Афганістану, Ірану та Туркменістану). За та проти можливої ​​причетності ІД до теракту 22 березня у «Крокусі» говорять різні чинники. Почнемо з аргументів.

Салафітсько-джихадистські терористичні угруповання здавна розглядають Росію як ворога. Росія для ІДІЛ – одна з «націй-хрестоносців». Крім США, європейських країн, Ізраїлю та євреїв Росія – одна з важливих цілей ІД та «Аль-Каїди». Наприклад, у жовтні 2015 року бойовики осередку ІГ на Синаї здійснили напад на російський пасажирський літак над Єгиптом, внаслідок чого загинули 224 особи.

Відділення ІГ «Провінція Хорасан» все частіше оголошує Росію ворогом. Суть претензій до Кремля в тому, що на його руках «мусульманська кров у результаті інтервенції Москви в Афганістані, Чечні та Сирії». У вересні 2022 року бойовик «Хорасана» напав на російське посольство в Кабулі, вбивши двох співробітників посольства та ще шістьох людей. 7 березня ФСБ прозвітувала про запобігання теракту у Калузької області – спроби членів осередку вищезазначеного «Хорасана» напасти на синагогу (за інформацією ФСБ, нападники були «нейтралізовані»).

Також «за» – попередження західних посольств. Крім публічного попередження 7 березня про можливий напад, офіційні особи США, як вони стверджують, повідомили російських чиновників про отримані розвіддані, які вказують на напад, що готується. Незрозуміло, скільки саме інформації Сполучені Штати надали росіянам окрім тієї, що містилася у публічному попередженні. Росіяни вже звинуватили США у тому, що інформації було недостатньо.

Видання «Важливі історії» зіставило ряд параметрів у стрільців на відео ІДІЛ та затриманих підозрюваних. Висновок – деталі одягу бойовиків на відео ІДІЛ та на кадрах із затриманими у справі про теракт у «Крокусі» збігаються повністю. Наприклад, футболка одного з них з логотипом невідомого бренду, ймовірно, куплена на ринку, і підібрати таку ж практично неможливо… якщо тільки «терористи» не з самого початку підставні.

Враховуючи тенденцію ІД претендувати на співучасть у будь-якій терористичній атаці, таке нескладно вигадати. Фальшивий ІДІЛ, фальшиві терористи, завербовані з числа ув'язнених чи заробітчан, затриманих за наркотики, фальшивий чи підготовлений маршрут «втечі» та підготовлене місце затримання.

Це, звичайно, лише припущення – але заразом варто згадати, що за період правління Путіна найбільші терористичні атаки в Росії завжди призводили до закручування гайок, чи то «Норд-Ост», чи Беслан. Кожен такий теракт стає для російської влади вкрай вигідним. Після нього, не запроваджуючи надзвичайного стану, Кремль отримує можливість будь-яких заходів, від додаткової мобілізації до масових арештів та повернення страти. Посилення терору проти росіян легко виправдовується боротьбою з зовнішнім тероризмом.

Колись у Москві після масових затримань вводили в дію антитерористичні плани («Фортеця», «Сірена») за спроби адвокатів потрапити до слідчих ізоляторів до своїх підзахисних: мовляв, відділення поліції зараз під загрозою нападу і ми нікого не пускаємо. Тепер під загрозою будь-яких дій з боку влади виявляється будь-який громадянин будь-якої країни, що знаходиться на території РФ. Тому що сам собою перетворився на ресурс – потенційного заручника, якого можуть обміняти на когось потрібного, що сидить далеко від батьківщини за різні злочини; чи знищити під час арешту і посмертно звинуватити у чому завгодно; а то й повісити публічно, як у Росії робили за старих часів, – традиція! Адже і повернення смертної кари теж може бути актуальним для Путіна. Так само як і прагнення закріпити образ Росії як жертви, а не агресора, – чим не причина вбити більше сотні своїх громадян нізащо?

Отже, навіщо це могло бути потрібне Кремлю – зрозуміло. Але навіщо це могло знадобитися ІДІЛ? Варіантів два: або активація «дочірньої» структури та теракт – це послуга Кремлю в обмін на винагороду у тій чи іншій формі (нагадаємо, що ІД активно протистоїть російським військам та найманцям ЧВК у Сирії та інших країнах світу, тож місце для торгу є) . Або ж – «безкорислива спроба» нагадати себе.

Справа в тому, що загальна тенденція зміцнення російських зв'язків із терористами всіх мастей обійшла ІДІЛ стороною. Росія поки що співпрацює з його ворогами – «Талібаном» в Афганістані та режимом Асада в Сирії. Можливо, що «Ісламська держава» теж хоче взяти участь у розподілі цього пирога. У такому разі можна привітати Сергія Лаврова та Володимира Путіна з результатом їхньої зовнішньополітичної діяльності: вони тим самим втягнули Росію вже навіть не в міжпалестинські, а в міжмусульманські розбірки, при яких підпалити концертний зал – цілком аргумент.

Джерело: Нателла Болтянська, «Деталі».