15 лютого 2023 року глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив що Росія стане уподібнюватися нацистам, які знищували світові твори культури, і забороняти книги іноземних письменників.
Ми ж не хочемо уподібнюватися інквізиторам, тим, хто спалює книги. У нашій історії їх спалювали інквізитори в Середньовіччі, нацисти, які знищували твори світової культури”, – сказав він.
А через рік, 26 березня 2024-го, у Держдумі РФ вимагали вилучити книги іноагентів та екстремістів із бібліотек.
У пояснювальній записці йдеться, що на полицях бібліотек розміщуються та надаються у тимчасове користування документи, створені іноагентами, екстремістами та терористами. Подібна література спрямована проти безпеки РФ. Окремо законопроектом пропонується врегулювати ситуацію з бібліотечними фондами на тимчасово окупованих територіях, оскільки вони були укомплектовані українською пропагандистською літературою та книгами, що героїзують націоналістів і зрадників.
У 1933 році міністр народної освіти та пропаганди нацистської Німеччини Йозеф Геббельс оголосив головними ворогами “німецького духу” твори, написані євреями, комуністами, соціал-демократами, лібералами та “декадентами”. По всій країні масово спалювали книги сотень неугодних нацистам авторів. А через кілька років збулося пророцтво Генріха Гейне, яке він вклав у вуста одного з героїв трагедії Альманзор (1821): Це була лише прелюдія. Там, де спалюють книги, зрештою, спалюватимуть і людей”.
Росія перетворилася на “фашистський барак”, від якого розбігаються останні умовні союзники на Південному Кавказі.
Днями генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг здійснив турне Закавказзю, в рамках якого відвідав Азербайджан, Грузію та Вірменію. Як пише “Ъ”У Баку і Тбілісі головним завданням було пом’якшити проблеми у їхніх відносинах із Заходом, в Єревані його місія мала іншу мету — прискорити і полегшити Вірменії вихід із системи безпеки, що курується Росією, на пострадянському просторі, основним елементом якої є ОДКБ.
Крім того, у Баку генсек НАТО обговорив необхідність активізувати мирний процес на Південному Кавказі.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що сторони близькі до прориву щодо врегулювання конфлікту. “Це стане дуже серйозною геополітичною зміною на Кавказі. Це означатиме, що на Кавказі настане мир, довгоочікуваний світ”, – зазначив він.
ТАРС констатує, якщо конфлікт у Закавказзі буде завершено, ЄС та США активізують боротьбу з російським впливом у регіоні. Під питанням виявиться військова присутність, адже зникне необхідність у миротворчому контингенті у Нагірному Карабаху та 102-й військовій базі, яка нібито захищає кордон із Туреччиною.
Після переговорів з президентом і прем’єр-міністром Грузії Єнс Столтенберг назвав Тбілісі “одним із найближчих партнерів” альянсу і підтримав територіальну цілісність Грузії. “Абхазія та Південна Осетія – це частини Грузії”, – сказав генсек альянсу і закликав Москву “відкликати визнання незалежності цих регіонів”.
Один із лідерів правлячої партії “Грузинська мрія” Іраклій Заркуа зазначив, що у Тбілісі “очікують від НАТО відповіді, коли ж нарешті Грузію візьмуть до альянсу та забезпечать її безпеку”.
У Вірменії сторони обговорили прискорений вихід країни із системи безпеки за участю Росії та ОДКБ. Єреван уже зробив кроки у цьому напрямі, зокрема запросив спостережну місію ЄС, зажадав виведення російських прикордонників з аеропорту Звартноц та заморозив членство в ОДКБ. На порядку денному запровадження стандартів альянсу у військову освіту у Вірменії, участь вірменських військовослужбовців у навчаннях НАТО, взаємодія по лінії розвідки та інше.
Іронія в тому, що успіхи НАТО на Південному Кавказі є результатом бездіяльності Росії, а не власне альянсу.
До ОДКБ, окрім Росії, входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Таджикистан та Узбекистан. Минулого року ходили чутки, що Казахстан та Вірменія ведуть переговори про вихід із цієї організації. У разі виходу як мінімум Вірменії ОДКБ якщо не розвалиться, то остаточно перетвориться на декоративну організацію.
“Стратегія Росії має полягати не в тому, щоб допомогти Вірменії проти Азербайджану, а у заморожуванні конфлікту. Ставши на бік Вірменії, ми остаточно штовхнемо Баку в обійми Анкари, а ставши на бік Азербайджану, ми власноручно знищимо свого єдиного реального союзника в особі Єревана”, – 2020 року журився директор Інституту російсько-слов’янських досліджень ім. Н.Я. Данилевського Олександр Буренков.
Ще тоді він зазначив, що перед МЗС РФ “стоїть важке завдання”, яке вони, однак, у 2023 році з тріском провалили – у результаті Північноатлантичний альянс отримав карт-бланш на Кавказі. Росія здала Нагірний Карабах Азербайджану, а, точніше, Туреччини, власноручно знищивши ракову пухлину на тілі Вірменії.
У Росії не приховують, що всі пострадянські республіки — безпековий пояс навколо російських кордонів. У Москві вважають, що вони мають впливати на те, хто приходить до влади в цих країнах — в ідеалі призначати їх як секретарів рескомів у СРСР. Тільки ніхто не хоче добровільно вести справи із послідовниками Гітлера, а змусити силою Росія тепер навряд чи когось зможе.
Автор: Вікторія Зубкова, політичний оглядач
