Привіт Всевишньому. Лукашенко намагається виглядати лідером великої космічної держави

Привіт Всевишньому.  Лукашенко намагається виглядати лідером великої космічної держави

Пропаганда офіційного Мінська роздмухує до світових масштабів політ білоруської космонавтки Марини Василевської. Олександру Лукашенку дуже хочеться виглядати правителем великої, передової держави – атомної, ядерної, космічної. Насправді Білорусь за його правління стала країною-ізгоєм, репресивні практики режиму навіюють асоціації із похмурим середньовіччям.

Василевська, колишня стюардеса з Мінська, 23 березня нарешті вирушила у політ із Байконура у складі екіпажу 21-ї експедиції відвідин Міжнародної космічної станції. Ракета-носій з кораблем «Союз МС-25» мала стартувати за два дні раніше, але завадили технічні неполадки.

Білоруські державні ЗМІ задовго до старту почали розігрівати ажіотаж навколо цієї події, малювати її епохальною – на кшталт «Білорусь готується вписати в космічну історію нову віху».

«Може, і на Марсі колись зростатиме білоруська бульба»

Так, подія для білорусів примітна, але пропагандистський дзвін явно непорівнянний. Адже в космосі побували представники вже понад сорока країн. У тому числі, до речі, й уродженці Білорусі.

Ще за радянських часів у космос злітали білоруси Петро Климук та Володимир Коваленок. У Валентини Терешкової батько – з Могилівської області, мати – з Вітебської. У місті Червені Мінської області народився Олег Новицький, командир екіпажу, що стартував з Байконура 23 березня, який раніше вже тричі побував на орбіті.

Так, але заковика в тому, що Климук та Ковалонок прославилися ще до того, як Білорусь стала незалежною. А Новицький, хоч і має білоруське коріння, є громадянином Росії. Лукашенку ж хочеться уявити справу так, що саме він відкрив космічну еру в історії Білорусі.

Країна за допомогою Росії та Китаю вже запускала свої супутники (тепер на орбіті три такі апарати), але це не те. Сусідна Литва без жодної помпи виробляє супутники на продаж, ними користується навіть компанія Ілона Маска.

Лукашенко довго добивався згоди російського керівництва на політ білоруського космонавта, доки 2021-го Володимир Путін не пообіцяв це публічно на засіданні Вищої держради Союзної держави. Незабаром шість білоруських кандидатів для польоту в космос розпочали відбір у Зірковому містечку.

«Здається, залишилося зовсім трохи почекати до того часу, коли нова плеяда білоруських космонавтів, які виросли вже в суверенній країні, увіллється в міжнародну команду на орбіті Землі. А там хто знає… Може, і на Марсі колись зростатиме білоруська бульба», – патетично писало державне агентство БелТА у матеріалі під промовистим заголовком: «Скептикам наперекір. Як Лукашенко виводив у космос суверенну Білорусь».

Днями правитель підписав указ “Про статус білоруського космонавта”. Документ передбачає різні пільги, включаючи медичне обслуговування у так званій ліккомісії (ця установа для великих шишок), пенсійне забезпечення, державна підтримка при будівництві житла. Але при цьому – увага! – космонавт зобов’язаний «знати основи ідеології білоруської держави», «брати участь у житті Республіки Білорусь у», «гідно представляти Республіку Білорусь у різних міжнародних та інших заходах».

Тобто в поняттях режиму підкорювачу космосу мало бути просто лояльним – слід ще й старанно, голосно підспівувати владі (іншу суспільно-політичну активність вони не допускають). А інакше можуть швидко приземлити. Указ свідчить, що космонавт позбавляється пільг, якщо порушить порядок організації чи проведення масових заходів (тобто візьме участь у невирішеному мітингу), вчинить злочин «екстремістської спрямованості» (цей ярлик клеять політичним опонентам). Коротше, будь рупором системи і не надумай ударятися в інакодумство.

Космічний корабель «Союз МС-25» з екіпажем у складі астронавта НАСА Трейсі Дайсон, космонавта Роскосмосу Олега Новицького та учасниці космічного польоту Марини Василевської з Білорусі стартує до Міжнародної космічної станції зі стартового майданчика космодрому Байконур, 2 / Reuters / Forum «Православний атеїст» у своєму репертуарі

За кілька днів до старту «Союзу МС-25» Лукашенко поспілкувався з Василевським та Новицьким з відеозв’язку. З боку імператора не обійшлося без фірмового грубуватого гумору з сексистськими нотками: «Олеге, я тільки попрошу тебе (там же американський є сегмент станції): ти дивися, щоб американці її там не викрали у свій сегмент».

До речі, пробуде Василевська на орбіті лише 12 днів, що опосередковано говорить про скоріше «туристичний» характер її місії.

Коли вона заявила, що сподівається на успіх польоту «з божою допомогою», Лукашенко жваво відреагував: «Ви там будете близько. Якщо щось, передавайте привіт. Я Його також просив, щоб Він вас там зустрів добре». ДержЗМІ дали ці займенники саме так, із великих. Імператор зазвичай згадує панове в подібному стилі, не називаючи прямо.

Загалом цікава еволюція відносин Лукашенка з релігією. У радянські часи він був секретарем Шкловської районної організації всесоюзного товариства «Знання», читав атеїстичні лекції. На зорі свого президентства, коли починав загравати з церквою, шукати в ній ідеологічну опору, відрекомендувався «православним атеїстом» (над цим оксюмороном довго потішалися ідейні супротивники).

В останні роки Лукашенко, судячи з публічних висловлювань, всерйоз зміцнився в переконанні, що йому протегує Всевишній. Нещодавно, маючи на увазі масові протести проти фальшування президентських виборів, правитель претензійно заявив: «Бог нам допоміг у 2020 році. Якби ми тоді не вистояли, то тут була б війна. Вони б [политические оппоненты] сюди затягли війська НАТО. Подайте реакцію Росії – під Смоленськом війська НАТО. Це ж ядерна війна була б».

Зараз Лукашенко досить чітко дає зрозуміти, що знову балотуватиметься на виборах 2025 року, піде на сьомий термін правління. Притому що в липні цього року виповниться вже 30 років з того часу, як він став на чолі Білорусі.

За цей час жорстокий і водночас спритний правитель неодноразово виходив сухим із води у вкрай несприятливих обставинах. Тут і справді повіриш у провидіння. Хоча в діяннях Лукашенка, тому мракобісся, до якого накинута країна, інші політичні противники швидше схильні бачити тріумф диявольського початку.

До речі, режим суворо розібрався і з віруючими, і зі священнослужителями, які підтримали протести 2020 року або просто підняли голос проти державного насильства стосовно тих, хто вимагав тоді чесних виборів. Тут уже на сан не дивилися: одних (наприклад католицького митрополита Тадеуша Кондрусевича, православного архієпископа Артемія) змусили піти у відставку, інших – емігрувати, третіх просто посадили за ґрати. А у католиків у Мінську взагалі відібрали Червоний костел.

При цьому не можна не відзначити елемент комізму, сюра в картинці спілкування Лукашенка з космонавтами перед стартом: правитель, який любить поміркувати, як космічна галузь сприяє науково-технічному прогресу Білорусі, передає привіт, що нібито сидить на небесах Всевишньому. Втім, що хотіти: православний атеїст!

Олександр Лукашенко бере участь у церемонії відкриття пам’ятника жертвам Другої світової війни у ​​Ленінградській області Фото: Reuters / Forum У полоні радянських символів величі

Загалом цей піетет Лукашенка перед космосом можна пояснити тим, що він законсервувався в поняттях та ідеалах часів своєї юності, надихається символами величі радянської епохи. Політ Юрія Гагаріна справді вразив світ. Комуністична пропаганда тріумфувала: мовляв, СРСР заткнув за пояс США. Тепер польоти в космос стали буденністю, але правитель Білорусі живе ілюзією, що візит колишньої бортпровідниці «Белавіа» на МКС – це епохальна подія, ознака того, що країна увійшла до престижного світового клубу.

З тієї ж опери – захоплення Лукашенком хокеєм, атомною енергетикою, бравування розміщеною на білоруській території ядерною зброєю.

Вождь режиму, мабуть, мріяв, що білоруська хокейна дружина гримітиме у світі, як колись радянська збірна. Він налаштував по всій країні льодові палаци, які не окупаються. Тим часом збірна Білорусі на світовій арені аж ніяк не блищить. Сам правитель задовольняє амбіції за рахунок потішних турнірів, на яких його особиста команда громить усіх суперників.

А ще Лукашенко свого часу взяв у Москви великий кредит на будівництво атомної станції. «Історичний момент – країна стає ядерною державою», – гордо заявив він на церемонії запуску БелАЕС 7 листопада 2020 року (зауважте, і дату приурочили до «Дня Великого Жовтня»).

Ну, за ознакою наявності АЕС називати країну ядерною не прийнято. Президенту Фінляндії, наприклад, подібне не спаде на думку. Так називають лише держави з ядерною зброєю. Проте білоруському вождеві дуже хотілося пристаканитися до ядерного клубу. Тепер він стверджує, що не гріх би спорудити і другу АЕС.

При цьому уряд і так ламає голову, куди подіти надлишки електрики (яка, за словами незалежних експертів, до того ж виявилася дуже дорогою). Плани експортувати енергію до країн Євросоюзу провалилися. Литовців Мінськ поставив на вуха вже самим розміщенням АЕС під Островцем, за півсотні кілометрів від Вільнюса. А після придушення протестів 2020 року і особливо у зв’язку із співучастю Мінська у війні проти України відносини з ЄС взагалі пішли прахом.

Саме для ядерного шантажу України та Заходу Кремль розмістив на білоруській території свою тактичну ядерну зброю. Але для Лукашенка це стало приводом малювати себе фактичним господарем смертоносного арсеналу (при цьому Москва підкреслює: контроль за цим ТЯО залишається в її руках).

Тактична ядерна зброя Росії. Фото: Міністерство оборони РФ

«Нехай вороги, Олю, тремтять!» – заявив правитель в інтерв’ю російській пропагандистці Ользі Скабеєвій у червні минулого року. Він гордо наголосив, що завезені з РФ боєзаряди «втричі потужніші, ніж у Хіросімі та Нагасакі», а сховищ для них у Білорусі – «як собак на селі». Пропаганда тріумфує: ну хто тепер скаже, що ми не ядерна держава?

Ось за рахунок таких атрибутів Лукашенко намагається зобразити придушену диктатурою країну могутньою та передовою. При цьому підірвано ІТ-галузь, яка і справді була куркою, що несе золоті яйця. Через репресії, токсичну репутацію держави багато ІТ-компаній, фахівці цієї сфери після 2020 року релокували за кордон. З драйвера економічного зростання Білорусі «айтішка» перетворилася на його гальмо.

Взагалі результат білорусів зі стагнуючої країни, в якій вирують репресії, набув характеру національної катастрофи. Білорусь все більше відстає від сусідів у плані рівня життя, тож багато хто їде і з суто економічних мотивів. Політичних в’язнів режим містить у тортурних умовах, що нагадують практики середньовіччя.

Але при цьому Лукашенко вкрай гордий тим, що вдалося прилаштувати на МКС екс-стюардесу з Мінська. Головне тепер, щоби її не вкрали американці.

Джерело: Олександр Класковський, “Ось так”.