Національна політика РФ – толерантність нульова. Або чому ІДІЛ легко знаходить прихильників у Росії (Ексклюзив)

Національна політика РФ – толерантність нульова.  Або чому ІДІЛ легко знаходить прихильників у Росії (Ексклюзив)

ІДІЛ атакує Росію, нагадуючи їй бомбардування міст і злочини проти мирного населення в Афганістані, Чечні, Сирії.

Відігралися вони на таких же беззахисних мирних людях, вбиваючи без розбору, чи то дитина, жінка чи чоловік у Крокус Сіті Холлі.

Такого приголомшливого провалу, як у запобіганні цьому теракту, так і у ліквідації його наслідків – російські спецслужби ще не демонстрували. Жодних заходів щодо порятунку життя людей протягом 1,5 годин! Більша частина загинула не від дій терористів, а від того, що відповідні служби (міліція, пожежники) не брали своїх обов'язків в очікуванні спецназу.

Щоб відвести увагу від своїх прорахунків, було влаштовано показову гонитву за підозрюваними з кадрами тортур і демонстрацією їх по всіх російських телевізійних каналах.

Показовий знущання над затриманими з відрізанням вуха та подальшим його поїданням шокував публіку не лише за кордоном, а й у самій Росії. Не через те, що це ніколи не демонструвалося. В Інтернеті можна знайти такі сцени, але вони походять від маргінальних груп та визнаних терористів. Це показали державні структури.

У Росії її завжди культивувалося, що у сторожі Батьківщини стоять сміливі шляхетні чоловіки, які захищають простих людей. Чи так це? Ні.

Нехтування людським життям пестувалося століттями. Інтереси держави понад усе.

Кожен, хто знайомий навіть малою мірою з історією утворення держави російської, знають, що історія формування та розширення кордонів держави супроводжувалося насильством над місцевим населенням та його поневоленням. У хід йшло все – обман довірливих співвітчизників та інородців, примус до рабської праці, насильство над жінками.

Незважаючи на багатонаціональність Росії, ступінь толерантності до інших етносів – нульовий. Це було кілька століть тому, що існує і зараз. Інакше, ніж пояснити, що знищення “інородців” знаходило підтримку в народі. Заради справедливості слід зазначити, що держава завжди культивувала цю ненависть.

Кавказька війна, що почалася в 1817 році, одна з найтриваліших воєн, яку вела Російська держава. Олексій Єрмолов – один із “упокорювачів” Кавказу. З “патріотичних упереджень поставив собі правило знищувати у краї будь-яку неросійську національність”.

Про його дії ми дізнаємося з його щоденникових записів і листів, в яких він фіксує кожен військовий епізод.

Єрмолов був прихильником жорстких заходів. До його арсеналу не входили слова: договір, перемир'я, угода, співпраця.

Тільки мовчазна покірність, повне підпорядкування, ухвалення всіх умов, які висуває Росія.

Для волелюбних народів Кавказу це було неприйнятно. І тоді Кавказ запалав. Каральні загони не шкодували нікого. Будь-яке непокора викликало найжорстокіші заходи: вирізали цілі аули з жителями, знищували будівлі, спалювали врожай і викрадали худобу. Прирікали людей на голод та вимирання.

Особливу лють у Єрмолова викликали чеченці: “Я бачив багато народів, але таких непокірних і не піддаються як чеченці, на землі не існує і шлях до завоювання Кавказу лежить через підкорення чеченців, а точніше через їх повне знищення”.

В результаті гинули не лише чеченці, а й значна частина адигських народів, 90% черкесів. Декабрист Микола Лорер згадує про дії ще один підкорювача Кавказу: “На підтримку ідеї Засом, що проповідується, страху на насипаному кургані постійно на піках стирчали черкеські голови, і бороди їх майоріли на вітрі”.

Закінчивши Кавказьку війну 1864 року російська влада відразу організовує експедиційні загони для підкорення Туркестану. Військові дії Середню Азію тривають остаточно 19 століття. І, хоча, місце дії інше, методи завоювання ті самі. Генерал Михайло Скобелєв пише: ”Спокій у Азії перебуває у прямому ставленні до масі вирізаних там людей”. І далі: “Ми вбили дві тисячі туркменів при Геок-Тепі; ті, що залишилися живими, довго не забудуть цього уроку: рубали шаблями все, що траплялося під руку”.

Фігура Єрмолова була дуже популярна серед російських військових під час першої та другої чеченських воєн (1994-1996) та (1999-2001). Вони продовжили дії Генерала і з такою ж жорстокістю знищували населення, лише сильнішим і сучасним зброєю.

Щоразу вторгаючись на чиїсь землі російські завойовники декларували, що несуть просвітництво і цивілізацію диким агресивним народам боротьби з якими кошти хороші. При цьому руйнували вікові підвалини, народні традиції, забороняли говорити рідною мовою, виганяли з обжитих земель, обкладали непідйомними податками та забирали саме життя сотні тисяч людей.

Відразу після теракту в “Крокус Сіті Холлі” без особливого розгляду було призначено винних. Замовника – українці (всупереч логіці та фактам). Виконавці – таджики. Мігранти із Середньої Азії та до подій у “Крокусі” перебували у безправному становищі. Зазнавали дискримінації, знущань і ставали об'єктами користолюбства для корумпованих представників влади. Облави, несанкціоновані рейди у місцях їхнього проживання та роботи, затримання без видимих ​​причин супроводжують цих людей протягом їхнього перебування в Росії.

29 березня в Санкт-Петербурзі розпочалася масштабна операція “Антимигрант” із подальшою фільтрацією та депортацією затриманих. Генеральний прокурор РФ Краснов 27 березня звітує Путіну, що кількість скоєних до РФ мігрантами злочинів у 2023 році зросла на 75%. Хоча відомо, що кількість правопорушень, вчинених мігрантами, становить 2% від загальної кількості. Ксенофобські висловлювання Z патріотів та пропагандистів підігрівають атмосферу ненависті в суспільстві до людей інших національностей та виправдовують незаконні дії силовиків. А значить становище заробітчан буде лише погіршуватись і незадоволених життям у Росії ставатиме все більше. І ІДІЛ знову знайде серед них своїх прихильників. І тоді нові теракти не за горами.

Автор: Василь Шакула, політичний оглядач