Сергій Алейник перетворився на рупор російської пропаганди.
Посол України з особливих доручень з Білорусі Ігор Кізим у «Фейсбук» відреагував на інтерв'ю глави білоруського МЗС Сергія Алейника російському пропагандистському виданню РІА «Новини»:
— На жаль, немає повного тексту інтерв'ю навіть на сайті їхнього МЗС, щоби підтвердити, що це не розмова зі штучним інтелектом, а саме з міністром, якого я знав особисто ще з часів роботи в Лондоні.
Бо те, що він говорив, принаймні щодо України та «миролюбства» Білорусі, не інакше як паралельною реальністю назвати важко. Можливо, це розраховано на російське суспільство, яке вже давно живе у «паралельному світі». Але для чого це білорусам?
Ігор Кізім виділив два основні моменти в інтерв'ю Алейника:
— Перший: «…з території Білорусі ніколи не виходила і не виходитиме загроза… З території Білорусі не може бути здійснена жодна агресія». І все це з посиланням на Конституцію та військову доктрину (у яких про це йдеться). А те, що 24 лютого 2022 року з території Білорусі розпочалася широкомасштабна російська агресія проти України, це береться до уваги? Це “щось ще”? Мене не здивувало б, якби такі слова говорив або пропагандист, або людина, яка «не в курсі справ». Але ж хтось, а білоруське МЗС найкраще знає про реальну ситуацію, в тому числі завдяки переданим у лютому-листопаді 2022 року посольством України десяткам офіційних нот, в яких висловлювалися рішучі протести щодо відкриття керівництвом Білорусі білорусько-українського кордону для російських загарбників. та сотень ракетно-бомбових ударів російських ВКС, які здійснювалися з білоруських аеродромів у Лунинці, Ліді, Барановичах, Мачулищах та інших.
Український посол вважає, що глава МЗС Білорусі «замилює очі штампами кремлівської пропаганди»:
— Може, правильніше було б говорити про порушення військово-політичним керівництвом Білорусі статті 18 власної Конституції (не кажучи про наш двосторонній Договор про дружбу), а не замилювати очі штампами кремлівської пропаганди, які вже ніхто у світі не сприймає серйозно. І друга теза — «двері Білорусі відчинені… для переговорів щодо України…». Скажу так. Вони дійсно були відкриті, а свідченням цього були переговори щодо Донбасу у 2014-2020 роках у рамках Тристоронньої контактної групи. Але ставши «співагресором» Білорусь сама голосно зачинила ці двері. Гадаю, що надовго. А, можливо, білоруським керівникам незабаром самим знадобиться місто для переговорів, де вони пояснюватимуть свою роль у російській агресії проти України.
Очевидно, що це буде не Мінськ, і, до речі, не Москва, інтереси якої публічно «просуває» у медіапросторі білоруське зовнішньополітичне відомство. На жаль. Шкода, Сергію Федоровичу, що МЗС Білорусі перетворюється на рупор кремлівської пропаганди, і поступово втрачає свій, хоч і не зовсім дружній по відношенню до України, але все ж таки зрозумілий у нинішній ситуації «пробілоруський» стиль. Може, це справді той випадок, коли дипломату краще було б промовчати? Якщо, безумовно, таке ще можливе.
Про це Пише сайт UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97