На стрічку новин постійно надходять повідомлення про проект «Арктик СПГ-2», який в остаточному вигляді мав би відправляти на експорт майже 20 млн тонн зрідженого природного газу на рік. Планувалося, що працюватимуть три технологічні лінії продуктивністю по 6,6 млн. тонн на рік. Але – не вийде.
Першу лінію, змонтовану на плавучій основі гравітаційного типу, було добудовано в Мурманську, доставлено до Обської губи до Гиданського півострова, притоплено на місці постійної «парковки» і офіційно введено в експлуатацію. У березні в Мурманську отримали з Китаю останні три модулі для збирання другої лінії заводу зі зрідження газу, і влітку ця лінія разом із основою буде відбуксована та встановлена поряд з першою.
Сталося це попри західні санкції, через які участь у проекті заморозили іноземні партнери: французька TotalEnergies, китайські CNPC та CNOOC, а також японські Mitsui та JOGMEC. Пішли постачальники іноземного обладнання та технологій, і вся відповідальність за роботу лежить зараз на компанії «Новатек».
Ще одна новина, яка є важливою для успіху «Арктик СПГ-2», – це спуск на воду п'яти призначених для проекту суден-газовозів льодового класу на далекосхідній верфі «Зірка». «Віктор Черномирдін», «Костянтин Посьєт», «Олексій Косигін», «Петр Столипін» та «Сергій Вітте» залишили сухі доки. Їх виготовили у вигляді великих блоків у Південній Кореї та доставили на «Зірку», де «викруткове» складання було проведено вітчизняними суднобудівниками.
Може здатися, що головні біди проекту позаду і дві перші лінії можуть почати працювати в плановому режимі, відвантажуючи скраплений газ до нових суден.
Однак, це не так.
По-перше, спущені на воду газовози, за свідченням джерел на «Зірці», поки що не готові до експлуатації. На них відсутня частина обладнання, у тому числі французькі захисні мембрани для газових резервуарів, які через санкції відмовилися постачати європейські фірми.
По-друге, ще шість замовлених для проекту суден: «Петро Капіца», «Лев Ландау», «Жорес Алфьоров», «Ілля Мечников», «Микола Семенов» та «Микола Басов», які будує південнокорейська компанія Hanwha – отримати не можна через ті самі санкції. Іншими словами, вивозити продукцію «Арктик СПГ-2» нема на чому.
Через це, до речі, простоює зараз і перша лінія, яка офіційно була введена в дію у грудні минулого року.
По-третє, «Новатеку» довелося відмовитися від будівництва третьої лінії. Причиною стала не лише відсутність суден для вивезення продукції, а й нестача «підсанкційних» імпортних технологій. Свою роль відіграв і фактичний відхід іноземних партнерів, які анулювали раніше укладені контракти на реалізацію газу Арктік СПГ-2. На мурманському майданчику складання технологічних ліній, швидше за все, «Новатек» буде компонувати модулі для іншого проекту, який поки що знаходиться на стадії голої ідеї, – заводу ЗПГ на березі Баренцова моря в Мурманській області.
Головний новий СПГ-проект Росії був підстрелений у польоті – і шанси на його вихід у робочий режим, не кажучи вже про розширення до трьох ліній, є мінімальними. Вводячи санкції, американці постаралися торкнутися не лише «Арктіка СПГ-2», а й інших цілей. Вони унеможливили використання плавучих баз «Новатека» для перевалки зрідженого газу із суден льодового класу до звичайних газовозів у Мурманську та на Камчатці, і це збільшило собівартість поставок ЗПГ з Росії, підірвавши їхню конкурентоспроможність.
Поки триває війна на українській землі, в американців (тобто конкурентів Росії на світовому ринку ЗПГ) залишаються чудові нагоди для нових санкцій. Можна припустити, що спрямовані ці заходи будуть не лише проти нових проектів, а й проти заводів, що діють, того ж «Ямал ЗПГ». Дефіциту газу у світі немає і в найближчі п'ять-сім років не очікується, і витіснення російського ЗПГ з ринку ніяк не позначиться на цінах та фундаментальних показниках попиту-пропозиції.
Якщо вірити Енергетичній стратегії РФ на період до 2055 року, виробництво ЗПГ у країні має становити 100 млн тонн у 2030 році (проти нинішніх 38 млн тонн) та 140 млн тонн у 2035 році. Зараз ясно, що ці плани залишаться на папері.
Виходить, Володимир Путін, який убив вітчизняний експорт трубопровідного газу, відкликавши «Газпром» з Європи, вбиває – війною в Україні – і таку перспективну та високотехнологічну галузь, як виробництво та експорт ЗПГ.
Джерело: Михайло Крутіхін, The Moscow Times.
