Злодій має сидіти в Кремлі, або Про причини нового призначення Андрія Білоусова

Злодій має сидіти в Кремлі, або Про причини нового призначення Андрія Білоусова

Найнесподіванішим у новому уряді стало призначення Андрія Білоусова міністром оборони. Цікава також доля Ради безпеки: за секретаря Миколи Патрушева, якого на цій посаді замінить колишній міністр оборони Сергій Шойгу, це був найважливіший центр ухвалення рішень.

Доведеться розпочати з цитат із Дмитра Пєскова, представника Кремля.

Перший. «Бюджет Міністерства оборони та силового блоку зовсім недавно ще був у районі 3%, потім він зріс до 3,4%. І вже останнім часом він виріс до 6,7%. Це поки що не критична цифра. Але ми поступово наближаємося через відомі причини до ситуації середини 1980-х років, коли частка витрат на силовий блок була 7,4%. Це – ще раз – не критично. Але це надзвичайно важливо, і це потребує особливого відношення».

Друга. «Дуже важливо вписати економіку силового блоку до економіки країни. Вписати для того, щоб вона відповідала динаміці нинішнього моменту. Сьогодні на полі бою перемагає той, хто покаже більше інновацій, оперативне впровадження. І тому на нинішньому етапі Путін ухвалив рішення, щоб Міноборони очолила громадянська людина».

Військова промисловість, але не військові

Тут і далі я користуюся інформацією та думками людини, яка виконує політичні роботи для адміністрації президента, а також політологів та обізнаних журналістів.

Картину вони малюють загалом таку. За Конституцією, навіть путінською, уряд має скласти повноваження перед новообраним Володимиром Путіним. Військове лобі хотіло нового прем'єра, оскільки було не надто досить Михайлом Мішустіним: з одного боку, починаючи приблизно з червня 2022 року, він формально не обмежував витрати на армію та військову промисловість, але з іншого, – вимагав виконання всіх і всіляких бюрократичних формальностей. «А ще він дістав (інше слово, недруковане) військових своєю цифровізацією», – каже один із співрозмовників.

Але війна – це прорва: все горить, вибухає, тоне та зникає. Тож війна – це розгул корупції, і треба мати своїх людей, а не мішустинських гачкотворів, щоб безперешкодно вирішувати важливі завдання у власну кишеню. 6,7%, названі Пєсковим – це дуже великі гроші.

Ідея полягала в тому, щоб повернути Дмитра Медведєва, який за час війни і особливо за час роботи першим заступником голови Військово-промислової комісії (а голова в ній Путін) став покірною зброєю в руках військового лобі.

Але завадило кілька чинників. Перший – нинішні ділові якості Медведєва широко відомі, і йому потрібен був би перший заступник, яким був колись Ігор Шувалов. Людини, яка одночасно влаштувала б Кремль і погодилася працювати з Медведєвим, ініціативно не знайшлося.

Друга – справа про корупцію Тимура Іванова, заступника Шойгу. Він був дуже вдалою знахідкою: показна розкіш та слабкі результати роботи – ось як військові витрачають гроші!

Третій – молода військова поросль, що нюхнула пороху на фронті, майже відкрито вимагала змін. Пригожинський заколот багато чому навчив Путіна та його оточення: потрібна надійна противага політичній впливовості військових, а зовсім не їх зміцнення, і такою противагою чудово працює Мішустін – саме з його гачкотворством та бажанням цифровізувати все живе.

Ну, а щоб Мішустін не «скупився», йому в перші заступники відрядили невоєнного лобіста військово-промислового комплексу Дмитра Мантурова. Вони мають хороші особисті стосунки, але Мантуров максимально близький до головного бенефіціара державних інвестицій у військово-промисловий комплекс – гендиректора «Ростеху» Сергія Чемезова.

Таким чином, гіганські гроші безперешкодно йтимуть у ВПК, але не дістануться прямо військовим.

Переміщення Андрія Білоусова

Однак одного цього у Кремлі здалося мало. Шойгу, звичайно, водив Путіна тайгою і ловив з ним рибу, але цього недостатньо, по-перше, для налагодження військової машини, а по-друге, для того, щоб Путін почував себе в безпеці – все-таки Шойгу дуже слухався своїх генералів. , А генерали досі почували себе дуже вільно.

Зараз поки не можна сказати, чи йдеться тільки про Шойгу – чи демонтажу підлягає вся нинішня верхівка Міноборони. Ми дізнаємося про це за долею Валерія Герасимова. Якщо він залишиться начальником Генштабу – а Путін начебто «керує» війною, безпосередньо спілкуючись саме з Герасимовим, – то відставка Шойгу має особистий характер («Злодій повинен сидіти в Кремлі», – пожартував один із моїх інформаторів), угруповання Шойгу не розбите до кінця. Якщо Герасимов злетить – можна буде очікувати, нарешті, підвищення польових командирів, тієї самої зміни еліт, про яку Путін так часто говорить.

Нарешті, нинішнє військове керівництво – люди дуже дрімучі, а треба модернізувати і армію, і промисловість, поки гроші течуть, підвищувати ефективність витрат. Звучить навіть старовинне радянське слово «конверсія ВПК» – але в новому значенні: не переробляти військові провадження під цивільний випуск, а одразу планувати роботу так, щоб можна було легко перейти на споживчі товари. Ідея абсолютно утопічна, але керівництву подобається.

Тому й обрано Андрія Білоусова. Він взагалі багатьом зручний Путіну.

Вони добре знайомі, Путін довіряє Білоусову від часів, коли той працював у нього економічним помічником.

Білоусов якщо і корупціонер, то дуже поміркований, а зараз це особливо важливо для військових.

Білоусов дирижист значно більший, ніж ліберал, має репутацію державника і повністю підтримує агресію в Україні. Ось цитата з його недавнього інтерв'ю:

«Я абсолютно згоден з ідеєю, що нові еліти зараз викристалізовуються на нових територіях, бо вони там у реальній ситуації. І я бачу хлопців, які звідти приїжджають, потім знову туди їдуть, багато моїх знайомих ми спілкуємося, і я бачу, як вони змінюються на очах.

І <…> потрібні люди, які все це осмислюватимуть. І вже формувати як ідеологем, ідеологій тощо, це обов'язково».

Зрештою, Білоусов має значний досвід розпорядження великими бюджетами, у нього так зване проектне мислення, він здатний зосереджуватись на виконанні конкретного великого завдання, не звертаючи уваги на лобістські атаки.

Армії, мабуть, з ним доведеться несолодко, особливо спочатку. Все ж таки завдання нового міністра не лише контроль грошових потоків, а скоріше, взагалі перетворення, майже реформа.

(До речі, першого «цивільного» міністра оборони, Сергія Іванова, було призначено на цю посаду в розпал путінської чеченської війни – правда, тоді повноваження з її ведення вже перейшли до ФСБ.)

Безпечний Сергій Шойгу

Нова роль Шойгу викликала розбіжності. Одна частина аналітиків вважає, що взагалі кажучи, це підвищення – Рада безпеки в останні роки була найважливішим центром прийняття рішень, а її секретар – це оперативне управління, збір інформації, опис розвилок, пропозиції тощо. Вважається, наприклад, що саме в Раді безпеки під безпосереднім впливом Патрушева оформилася ідея вторгнення в Україну як хорошого способу вирішення багатьох російських політичних та економічних проблем.

Інша ж частина впевнена, що Рада безпеки з Шойгу в ролі секретаря і одночасно Медведєвим у ролі заступника голови стає відстійником для кадрів, що вийшли в тираж, декоративним органом без реальних повноважень.

Ми поки не знаємо, чим займатиметься вірний друг і найважливіший порадник Путіна Патрушева, висловлена ​​одним із моїх співрозмовників думка, що він очолить адміністрацію президента виглядає не надто реалістичною, але за наступною посадою Патрушева можна буде судити і про Раду безпеки. Якщо посада буде чимось на кшталт спецпредставника з екології, як у тяжко хворого Сергія Іванова – Рада безпеки залишається, як кажуть, при справах. Якщо посада буде серйозна, доведеться визнати захід Радбезу.

На користь заходу сонця каже коментар Пєскова, який імпліцитно визнає, що Шойгу саме прибудований, що секретар Ради безпеки – обмаль для нього, а тому: «На посаді секретаря Ради безпеки [Шойгу] буде одночасно заступником голови комісії з ВПК. Він глибоко занурений у цю роботу. Він чудово знає темпи виробництва військово-промислової продукції на конкретних підприємствах. Він відвідує ці підприємства. З Міністерства оборони під президента виводиться ФСВТС, і її роботу також очолить і куруватиме Сергій Шойгу».

***

Отже, очевидно, можна сказати, що перестановки в уряді знадобилися Кремлю, щоб знизити сильний вплив військових на політику та економіку Росії. Звідси легко зробити два протилежні висновки.

Перший: у Кремлі вважають, що перемога близька, і треба готуватись до повернення країни на мирні рейки.

Друге: у Кремлі вважають, що війна затягується, і потрібно оптимізувати витрати та підвищувати ефективність витрат.

Джерело: Кирило Харатьян, The Moscow Times.