7 наслідків «виборів» для Росії.
17 березня 2024 року Путін увійшов до етапу фазового переходу – від режиму адаптивного авторитаризму до системи репресивного консерватизму. Досягнувши максимум можливостей концентрації влади, здобувши мандат імперського типу «легітимності», Путін пропонує Росії шлях подальшого існування у форматі регресивного спрощення. Сам собою такий підхід стає загрозою існуванню російської державної системи, що надалі обов'язково приводить у дію процес саморуйнування чи локалізації джерела загрози. Вірус путінізму почав стрімко розмножуватися та поширюватися, піднімаючи температуру організму до критичної.
1. Репресії. Продовжуються каральні заходи для подальшої політичної стерилізації політичного поля Росії. Повинні бути знищені будь-які можливості для проявів протестів чи незгоди з режимом. Масштаби репресій будуть значно розширені. Робота каральної машини розвиватиметься за внутрішньою логікою, що вимагатиме охоплення все більшої кількості людей, регіонів та сфер – від політичної до побутової. Поріг можливості потрапляння під правоохоронну ковзанку постійно знижуватиметься. Приводи для арешту типу 1937-го року – «зберігав фотографію Навального» – найближча російська реальність. Словосполучення «ворог народу» — у черзі на правозастосування.
2. «Яструбізація еліти». Поступова заміна та усунення від важелів управління старих кадрів, які, на думку Путіна, втратили належну мотивацію до розкручування подальшої ескалації спіралі та переведення росії в режим всеосяжної політико-військової мобілізації. Формування «команди прориву», яка дозволить досягти поставленої мети і складатиметься з «голодних та агресивних», а не «ситих і багатих». До її складу можуть увійти як умовні «молоді технократи», і звані «герої сво».
3. Націоналізація та перерозподіл – це наступний крок, який має сконцентрувати економічний ресурс у руках кремля та створити фонд для заохочення та утримання нової путінської паразитарної еліти. В умовах постійного зменшення економічного пирога та заявленої путіним «несправедливої приватизації 90-х» під приціл влади підпадає великий бізнес, який ризикує бути поголовно розкулаченим, не виключаючи людей із найближчого путінського оточення. Логіка репресій із часів «шкідників троцькістів, зинів'ївців та бухаренців» мало змінилася.
4. Ідеологія. Росія наблизилася до реальності фіксації на конституційному і законодавчому рівні певного ідеологічного конструкту фашизоїдного типу, в основі якого буде химерний мікс з ідей євразійства, «російського світу», ортодоксальної архаїки «традиційних цінностей» з приправою шляхів. Фашизація та совєтизація сучасної Росії набрали маршевого темпу, яким мало що можна змінити.
5. Економіка перегріву. Зростання російської економіки є результатом безпрецедентних бюджетних видатків, пов'язаних з війною, але надалі ця модель призведе до стагнації, пов'язаної з поступовим вичерпуванням фінансового запасу міцності, відсутністю доступу до передових західних технологій, дефіцитом трудових ресурсів – танки не сіють і не жнуть, зброю не виробляє, воно лише утилізується на українських полях.
6. Цифровий контроль. Відбудеться подальша монополізація інформаційного поля, яка має завершитися втіленням давньої ідеї про «Острів Росії». Заборона використання сервісів vpn для обходу блокування, закриття YouTube, адміністрування контенту, модерації Інтернету, тотального відстеження цифрового сліду громадян – природний шлях становлення диктатур сучасного типу.
7. ФСБ-держава. Формування росії повноцінної диктатури силового типу з всевладдям спецслужб. Пов'язане з цим переформатування поведінки громадян із пасивного спостерігача на активного співучасника, який має проявляти соціально дозволену активність – від мітингів до написання доносів. При цьому антиамериканізм і загалом антиєвропейськість стають стрижневою ідеєю, а ненависть та заздрість головною рушійною силою існування режиму.
У сухому залишку маємо ситуацію, яка має демонструвати силу, але демонструє слабкість. Вбиває опонентів, вдається до репресій, громить ЗМІ, ізолюється від світу і дзвенить ядерним металобрухтом не сильний гравець, а тільки той, хто боїться, страшно боїться, коли відчуває, що попереду вже нічого немає.
Олексій Данилов, Facebook
Про це Пише ресурс UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97
