Україна, що бореться зі складнощами енергетичної безпеки, шукає шляхи забезпечення електроенергією населення та критичної інфраструктури. За останні місяці ми спостерігаємо зростання імпорту електрики, але чи достатньо цього для вирішення проблеми?
Імпорт: Достатня кількість чи лише крапля в морі?
Незважаючи на збільшення імпорту в червні, який перевищив показники всього 2023 року, Україна досі не імпортує стільки, скільки може. Обсяг, який Україна не вибирає, наближається до обсягу виробництва енергоблоку АЕС. Це зумовлює певну несміливість з боку виробників електроенергії, які не бачать сенсу відкривати більші обсяги для України, якщо вона не використовує ті, що вже доступні.
“Ми не підписуємо довготермінові контракти для того, щоб імпортувати електрику на передбачуваній стабільній базі. І це теж проблема”, — зазначив директор організації Центр дослідження енергетики Олександр Харченко.
Відсутність фінансування: Перешкода до електричної стабільності
Гроші споживачів — на закупівлю електроенергії
Одним з головних факторів, який перешкоджає ефективному імпорту, є брак фінансування. Адже гроші на купівлю електрики для населення просто немає.
“Після росту тарифів для населення, на базі додатково отриманих грошей, необхідно закуповувати “невикуплену” електрику, щоб зменшити обмеження для населення”, — переконаний Олександр Харченко.
Довгострокова перспектива: Дешевший імпорт та стабільність
Експерти схильні вважати, що вигідніше купувати електрику у закордонних постачальників за довгостроковими контрактами, щонайменше на пів року. Це буде значно дешевше, ніж купувати на ринку “на добу наперед”.
“Ці додаткові обсяги будуть еквівалентні щонайменше парі вугільних енергоблоків”, — розповів директор Центру дослідження енергетики.
Чи може імпорт ставати рішенням для енергетичної стабільності?
Завдяки імпорту, Україна має шанс пережити осінь без значних обмежень. Однак, важливо враховувати потенційні ризики та потребу у надійних довгострокових стратегіях для забезпечення енергетичної незалежності.