За даними західних аналітиків, лише за травень і червень російська армія втратила в Україні 1 219 артилерійських систем і 84 РСЗВ – українські новини
За останні два місяці Збройні сили України встановили новий рекорд ефективності артилерії. Тим часом, станом на 14 липня, з початку місяця в зоні бойових дій було знищено майже 300 російських артилерійських систем та 48 реактивних систем залпового вогню. Загалом за понад 16 місяців з початку повномасштабного російського вторгнення українські війська знищили 4 449 ворожих артилерійських систем та 680 реактивних систем залпового вогню.
Таким чином, саме в останні два з половиною місяці Збройні Сили України були особливо ефективними в контр-артилерійських операціях. Так, лише за останні два з половиною місяці було знищено 30% артилерійських систем та близько 15% реактивних систем залпового вогню, знищених протягом останніх двох з половиною місяців. Темпи знищення артилерійських систем у липні зросли лише незначно, тоді як знищення реактивних систем залпового вогню було майже втричі агресивнішим, ніж у попередні два місяці. Чому так відбувається? Тому що після успішного перемелювання окупаційної артилерії у травні та червні російська армія була змушена перемістити РСЗВ ближче до лінії зіткнення, щоб компенсувати свої втрати. Російська армія поступово відмовляється від використання бойових вертольотів поблизу лінії фронту. Адже літальний апарат вартістю 16 мільйонів доларів, на виробництво якого пішло б більше року, – це не те, що можна просто так дістати якусь гаубицю.
Зрозуміло, що успіх контр-артилерійської операції не випадково посилився під час українського наступу – є цілком реальне пояснення ефективності наших військ. За словами Владислава Селезньова, полковника української армії та військового експерта, причини успіху контр-артилерійського вогню української армії, який хоч і відбувався на передовій, але починався в тилу російської армії. Однією з причин цього є порушення логістичної мережі противника. Наші наступальні операції вимагають від нас максимального знищення можливостей окупаційних військ. Ми повинні знищувати склади з боєприпасами, знищувати зброю та боєприпаси, виводити з ладу основні логістичні центри та автошляхи, – наголошує Владислав Селезньов. Для цього українська армія успішно використовує системи HIMARS, ракети Storm Shadow та високоточні ракети Excalibur. Як наслідок, російські артилеристи вже не мають такої впевненості, як раніше, що необхідні артилерійські снаряди будуть доставлені вчасно.
“Зрозуміло, що нинішня війна – це артилерійська війна. Чим більше переваг вони матимуть на полі бою, тим краще вони будуть воювати. Не дивно, що у росіян закінчуються боєприпаси на Херсонщині”, – каже військовий експерт. Саме тому останніми тижнями на окупованих територіях дуже активно працює український агент “Бавовна”. Як наслідок, склади боєприпасів ворога перетворилися на попіл. Колосальні втрати артилерійських систем за такий короткий проміжок часу не можуть не позначитися на боєздатності окупаційних російських військ. Адже з урахуванням 4 449 артилерійських систем, втрачених Росією за 16 місяців війни, це більш ніж удвічі перевищує загальну кількість українського артилерійського озброєння. Схожа ситуація і з реактивними системами залпового вогню. Аналітики нарахували лише 647 систем цього типу на озброєнні Збройних сил України, тоді як Росія за весь час окупації втратила майже стільки ж – 680 систем. Це вкотре доводить, що, маючи значно менше зброї, ми здатні діяти набагато ефективніше за ворога, завдяки зусиллям наших військ та допомозі партнерів з більш сучасними зразками.
Такі важкі втрати, безумовно, позначаться на боєздатності російської армії: Навіть після 24 лютого 2022 року тактика “артилерійського валу” залишалася важливою тактикою російської армії, поряд з “м’ясною атакою”. Цю тактику ворог застосовував під час окупації Попасної, Сєвєродонецька, Лисичанська, Волновахи та Іжума. Росіяни використовували тисячі артилерійських снарядів і буквально знищували міста, не маючи можливості фізично увійти в них. Вже в Бахмуті ПВК “Вагнера” постійно скаржилася на “нестачу” снарядів. Очевидно, що це був лише елемент внутрішніх чвар, і насправді ніякої нестачі не було. Лише зараз ворог дійсно може зіткнутися з такою проблемою. Адже зі збільшенням ширини фронту артилерійські системи російської армії ставали все більш дефіцитними. Селезньов наводить як приклад появу на окупованих територіях майже 70-річних танків Т-55.Тим не менш, він застерігає від самозаспокоєння. Тим більше, що російські оборонні об’єкти все ще функціонують. Вони не можуть задовольнити 100-відсоткові потреби окупантів, але вони все ще працюють. Тому навіть якщо серйозного дефіциту не буде, то принаймні певного дефіциту артилерійських систем слід очікувати.
