Російський режим продовжує жорстоку агресію проти України, використовуючи авіаційні бомбардування для руйнування міст та примусу мирного населення покинути свої будинки. Є відомості, що Володимир Путін наказав своїм військам перетворити українські міста на неживий простір. У зв'язку з цим, представники НАТО обговорюють плани російського керівництва, яке включає масоване застосування високоточних авіаційних бомб проти українських міст.
Цей підступний план поділено на три етапи. Він включає створення паніки серед населення, щоб змусити його втекти з міста. Потім планується руйнація житлової та промислової інфраструктури. Також план включає атаку окупаційних військ на вже зруйновані та занедбані міста. Лише за березень 2024 року ВКС Росії застосували рекордну кількість керованих авіаційних бомб – понад 2300, порушуючи всі міжнародні норми та правила, що захищають громадянське населення під час воєнних дій.
Керовані авіаційні бомби (УАБ) – це боєприпаси, що мають аеродинамічні поверхні та системи наведення для збільшення ймовірності влучення в ціль. Вони вважаються високоточною зброєю завдяки використанню модуля управління та корекції – фактично це накладні крильця для бомби, що збільшують дальність, а GPS-навігація відповідає за точність. Росіяни мають досить широку номенклатуру КАБ: відносно свіжі, але рідкісні УПАБ-1500 вагою 1500 кілограмів. В обмеженій кількості у росіян є УПАБ-500В вагою 500 кілограмів, 540-кілограмова плануюча бомба “Дрель” та “Гром-Е2”, що є варіантом “Гром-Е1” без двигуна, але зі збільшеною в півтора рази бойовою частиною. Також Росія має запас так званих коригованих авіаційних бомб – УАБ-500Кр або УАБ-1500. Крім того, росіяни мають ФАБ-3000. Це бомби, вага яких перевищує 3000 кілограмів, а вага бойової частини становить приблизно 1400 кілограмів. ФАБ-3000 СРСР використовував в Афганістані, а Росія використовувала під час бомбардування Маріуполя.
Зокрема ці страшні бомби скидали на захисників “Азовсталі”. Дальність скидання запланованих авіаційних бомб залежить від параметрів польоту носія, тобто літака – його швидкості та висоти. Чим вище і на більшій швидкості скидає літак, тим далі такі бомби летітимуть. Для УПАБ-1500В дальність становить 40 км при висоті скидання 14 км. Для “Гром-Е2” декларується дальність 120 км при висоті скидання 12 км, для гібрида УМПБ Д-30 СН заявлена дальність до 70 км. Усі заявлені росіянами цифри викликають слушні сумніви. Насправді ЗСУ бачать максимальну дальність у районі 40 – 50 кілометрів і не бачать точності – вони падають, де заманеться. Водночас, навіть дальність скидання на 50 кілометрів означає, що під загрозою такого удару опинилися прикордонні та прифронтові райони, включаючи такі міста, як Чернігів, Суми, Харків, Херсон та Запоріжжя.
А ефективним засобом боротьби з ними можливе лише знищення самого носія. УАБ не може похвалитися точністю, але має страшну руйнівну силу. До того ж, у росіян їх просто багато. Для скидання керованих плануючих авіаційних бомб ворожі літаки не входять до зони поразки української ППО. Боротися з такими бомбами складно – вони є проблемними цілями як ППО, так РЕБ. Найпростіше і логічніше було б знищувати їхній носій – літаки Су-34, Су-35 тощо. Однак ці літаки поки не мають чим діставати. Бомби можна пробувати збивати, але для цього потрібно багато відповідних засобів.
Взимку 2024 Росія зробила УАБ своєю головною ударною силою при наступальних операціях. Завдяки активному бомбардуванню було знищено Авдіївку. Командування сил оборони вирішило ризикнути і підтягнуло на фронт “подорожуюче ППО” – як наслідок, лише у лютому 2024 року було збито 13 російських літаків, більшість із яких були носіями УАБів. Втім, українські PATRIOT та інші системи наблизилися до лінії фронту, самі стали мішенями для росіян та потрапили під обстріл балістичними ракетами. “Мандрівне ППО” на деякий час зменшило інтенсивність російських бомбардувань, але не вирішило проблеми – Росія відновила і навіть збільшили кількість пусків УАБів.
Також ворог розширив географію їх застосування – окрім Донбасу, додалися Херсонщина, Запоріжжя, Харківщина, Чернігівщина та Сумщина. Тобто УАБи застосовуються по всій лінії фронту. У березні 2024 року Росія почала скидати УАБ на власну територію для боротьби зі збройною опозицією, яка проводила операцію на території Білгородщини та Курщини напередодні так званих “виборів Путіна”. Остаточно проблему має зняти з порядку денного появу в української сторони більшої кількості систем PATRIOT та SAMP-T, а також обов'язкове збільшення авіаційного парку ЗСУ та широке застосування ракет класу “повітря – повітря”. Саме для цього Польща, Словаччина та Болгарія передають Україні МіГ-29, проте Україна бореться за швидке отримання американських винищувачів F-16 – це сучасні літаки покоління 4+, здатні протистояти російській авіації на великій відстані, вони мають як потужні радари, так і ракети. класу “повітря – повітря”. Україна знову і знову звертається до своїх партнерів, щоб процес передачі такої техніки пришвидшувався. Очікується, що влітку 2024 року F-16 нарешті з'являться в українському небі.
Але вони потрібні зараз. Число жертв серед українського мирного населення постійно зростає, а руйнування керованими авіаційними ударами роблять українські міста непридатними для життя. Російська стратегія має на увазі не лише руйнування міст, а й атаки на енергетичну інфраструктуру, що створює додаткові проблеми для мирного населення. Путін явно прагне створення гуманітарної катастрофи в Україні, переслідуючи свої агресивні цілі та ігноруючи всі міжнародні норми. При цьому Європа стоїть перед загрозою масової міграції та найбільшої гуманітарної катастрофи, якщо міжнародне співтовариство не вживе енергійних заходів проти російської агресії та не прискорить передачу Україні літаків F-16 та сучасних ефективних систем протиракетної оборони PATRIOT та SAMP-T.
Джерело: Олександр Левченко, «Обозреватель»