Українські дрони протягом кількох днів вразили загоризонтні станції радіолокацій “Воронеж-ДМ” та “Воронеж-М” у Краснодарському краї та Оренбурзькій області відповідно. Не звичайні РЛС, а стратегічні об'єкти РФ, що є частиною так званої ядерної тріади.
Днями загоризонтні станції радіолокації типу “Воронеж-ДМ” були знищені в кількості двох одиниць в Армавірі. А тепер ще й мова про поразку іншої станції Воронеж-М, вже метрового діапазону, під Орськом. Важливо, що це не просто РЛЗ. Це дуже вагома втрата, бо йдеться про поодинокі вироби. Ці станції будуються щонайменше два роки, а зазвичай чотири. Ці станції призначені для виявлення балістичних ракет на відстані від 6 до 8 тисяч кілометрів. Це складова російської системи завдання ядерного удару. Це система запобігання ракетному нападу.
Це стратегічні очі російської федерації, які зараз активно вибиваються Україною. Знову ж таки, в історії такого не було. Ще ніхто ніколи не втрачав радари загоризонтного виявлення радіолокацій. Це сталося вперше в історії, коли знищується така категорія цілей, яка прямо входить до ядерної тріади Росії.
Інший важливий аспект – у який бік дивилися ці РЛЗ. Вони не дивилися у бік України. В Армавірі одна з РЛС дивилася у бік Балкан та Східного Середземномор'я. Тобто її завданням було виявлення запусків балістичних ракет із підводних човнів, які знаходяться безпосередньо у Середземному морі. Можливо, там РЛС трохи дивилася на Крим якимсь бічним “зором”. Тобто, ця станція ніяк не могла дивитися на Україну, а її завданням було виявлення міжконтинентальних балістичних ракет.
Друга станція, яка була в Армавірі, дивилася безпосередньо на Перську затоку та Індію, включаючи Індійський океан, та трохи на Китай.
А станція “Воронеж-М” в Орську дивилася виключно на Китай і була розгорнута у протилежний від України бік.
Тобто, зараз Україна вибиває стратегічні очі Кремлю. Таким чином, Кремль має величезні прогалини у системі попередження ракетного нападу. І це вже невпевненість Москви. Адже якщо немає інформації та засобів зрозуміти, що летять ракети – це фактор невпевненості.
По-друге, вартість таких РЛС є величезною. Така станція коштує не 100 мільйонів доларів, як писали деякі російські паблики. Хоча точна вартість невідома, але росіяни забули дописати щонайменше один нулик. І щоб оновити цю станцію, потрібно вкласти значні кошти та ресурси, що підуть на ремонт цих РЛС, а не виробництво, наприклад, танків. Адже війна, у будь-якому разі, це питання розподілу ресурсів. І якщо ворог витрачає ресурси на інші завдання – це чудово.
По-третє, вже можна говорити про систематичність таких ударів. І у зоні поразки України є ще такі РЛС. І тепер ворог намагатиметься прикрити їх. З цією метою він має розподілити свої кошти ППО. І з огляду на те, що у ворога і так брак ППО, він повинен забрати якісь системи на передовій і поставити туди, де стоять інші РЛС. Для розуміння ще одна станція “Воронеж-ДМ” знаходиться на відстані 450 км від України. Єдина проблема, що вона знаходиться у Калінінграді. Тобто треба пролетіти над Польщею і тоді… Друга далеко стоїть за Санкт-Петербургом. Там знаходиться ще один “Воронеж-М”. І він у зоні поразки, якщо рахувати по прямій.
Джерело: Олег Катков, «Апостроф»