З чого починається офіційна історія росіян, на основі якої побудований їхній національний міф? З сюжету про “покликання варягів на Русь”. І просто звідси, з першого кроку, починається шизофренія.
Бо згідно з офіційною версією російської історії саме варяги є “руссю” (етнонім), вони повністю ототожнюються. Це начебто синонімічні назви одного племені невідомого походження. І саме вони ще мають створити ту Русь (політонім), куди їх нібито покликали.
І хто ж тих варягів, про яких ми не знаємо, ким вони були, покликав на Русь, якої ще не було? “Чудь, словени, кривичі і все”.
Зауважте, що саме чудь названа у цьому списку першою. Це збірна назва фінно-угорських племен. Але ж Русь у своїй є суто “слов'янським державою”, інакше. Угро-фінів, які начебто стояли біля витоків цієї державності, просто заміли під килим. Їм фактично не знайшлося місця у національному міфі.
Таким чином виходить, що невідомо хто закликав невідомо кого бог знає куди. А з цього раптом зросла ця чудовисько на 17 млн км2.
У 1862 році на Росії помпезно відсвяткували “тисячоліття державності”, на честь чого в Новгороді поставили незграбну гігантську споруду, що нагадує здалеку житлові будинки зі квесту стимпанковского Machinarium. Немов чайник, зібраний із різнорідних металевих штуковин, що потрапили під руку. Обліпили той чайник фігурами, більша половина яких – українські чи білоруські (великолитовські) постаті. У тому числі, наприклад, великий гетьман Костянтин Острозький, який лупцював цю російську державу в хвіст і гриву.
Стимпанковський чайник тисячоліття поставили в Новгороді, бо саме туди, згідно з офіційною версією російської історії, хтось покликав Рюрика. І він прибув у 862 році. Сів там, і почав кришувати та кошмарити навколишні фінно-угорські племена. А потім хлопи з його мобу поїхали до Києва, і почали кришувати та кошмарити місцевих.
І пішло-поїхало.
Далі розповідати не буду, бо там сам чорт ногу зламає. Мене цікавить тільки цей сюжет нібито початку російської державності, яка походить від групи осіб невизначеної кількості та бляклого походження з Новгорода до Києва, і перекидається далі, наче пожежа.
На мою думку, фігура Рюрика і взагалі вся ця історія про десанту варягів спочатку в Новгороді, а потім у Києві – вигадка. Але на цьому не хочу докладно зупинятися. Якщо комусь цікаво дізнатися ґрунтовніше, я б порадив цикл історичних статей на тему, які написала російська історик Поліна Федотова. На мою думку, вона чудово довела на основі історичних документів, що з усією цією варязькою історією щось дуже не так.
Наведу лише кілька висновків.
– Існування Новгорода 862 року не підтверджується археологічними дослідженнями. Новгород перекопали вздовж і впоперек, але найстаріші артефакти, знайдені там, належать до 930 року.
– Він не міг бути вихідним центром давньоруської державності через не лише своє пізнє виникнення, а й через демографічні обмеження. Там нема з кого утворювати “держава”.
– Отже, державність справді поширювалася з півдня на північ, як і розселення слов'янських племен, а чи не навпаки. Перший історичний, а чи не вигаданий російський князь – Ігор, а чи не Рюрик.
– Київські джерела не наводять жодної інформації ні про Рюрика, ні про варязьке походження державності. Міф про “варязьку Русь” вигадали нащадки Юрія Долгорукого, створивши фальшивку. Вони мали для цього політичний інтерес. Також у ньому була зацікавлена церква та Візантія.
Але навіть якщо винести цей момент за дужки. Тут не так важливо, існував Рюрік з варягами чи ні. Припустимо, офіційна версія російської історії – це правда. Рюрік десантувався у Новгороді. На землях, заселених переважно фіно-угорськими племенами. І створив там якусь державу.
Так як це має відношення до витоків Росії, якщо:
– На цих землях жило іноплемінне населення. Це підтверджується навіть сучасними генетичними дослідженнями: росіяни із центральних областей країни менше відрізняються від поляків, ніж від північних росіян.
– Тут була окрема мова.
– Щонайменше протягом 300 років Новгородська земля була республікою. І це, можливо, найважливіше, тому що монархія є наріжним каменем російської ідентичності.
– Наприкінці 15 століття Новгородська республіка була завойована найжорстокішим чином. Новгород утопили в крові. До речі, Іван Грозний розпочав війну, звинувативши новгородців у зраді через зв'язки із Заходом.
То яким чином Новгород вважатимуться джерелом російської державності? Це майже такий самий абсурд, якби цим джерелом оголосили, наприклад, Дербент. Він набагато старший, існував ще до нашої ери, тут християнство з'явилося ще в 4 столітті. Нині перебуває у міжнародно визнаних кордонах РФ. Чому б ні? Хтось там згадає, що він лише на початку 19 століття завойований Росією.
З одного боку, здається дивним, а чому, власне, їм не написати справжню історію? Чи не карликове князівство, яке лише з кінця XIII століття до середини XV століття збільшило свою територію в 30 разів, а потім взагалі розкинулося на півсвіту – це непересічна історія успіху.
Насправді пазли цієї майбутньої міфології складалися ще до основних завоювань. І відбивали “хотілки” еліти щодо навколишніх земель. Тому Путін – це таке “давнє зло прокинулось”. Він навіть не з минулого століття, а із темного середньовіччя.
Коли російська історія вже набувала вигляду оформленого нарратива, основні завоювання начебто були скоєні, але тоді виникла потреба їх закріпити і виправдати. Зробити “красиво”, і щоб більше “величі”. А на той час це вже вимагало пишномовної пафосної брехні. Тоді завоювання перетворилися на “возз'єднання”, “звільнення”, “освоєння”.
Взагалі, оскільки Росія завжди розширювалася, вся її історія – це історія розвитку, і історія народу, а історія розширення держави як найголовнішого досягнення. Тому коли це розширення раптом обірвалося, вони відчули біль втрати.
Отже, сучасна РФ, що з'явилася в 1991 році, успадкувала цю пишномовну пафосну брехню, складену на основі легенд і фальшивок, що колись створювалися під політичні інтриги і військові кампанії проти сусідів, а потім використовувалися для виправдання завоювань.
Саме тут коріння агресії та брехні. І все це лягло на ресентимент дев'яностих-нульових. Жахлива суміш.
Кожен маленький росіянин засвоював у школі цю матрицю. Створену, повторюся, під потреби завоювань. Тому вони не випадково там здалися і очманіли після анексії Криму. Свідомість була в такий спосіб налаштована.
Чому росіяни не змогли відпустити свого імперського минулого, як його відпустили імперські європейські народи?
В основному з трьох причин:
– Як я писав раніше, більшовики подарували їм 80% території колишньої імперії у вигляді РРФСР. Вони повністю зберегли ці території після 1991 року. Втрати 20% виявилося замало, щоб позбутися імперської свідомості. Тому матриця відновилася.
– Замість того, щоб позбутися імперської свідомості, вони захотіли повернути “втрачену” решту. Бо СРСР із часів Сталіна трансформувався в “червону імперію”, та її “республіки” сприймалися росіянами як власні землі.
– Нормальна нація із росіян так і не сформувалася. (Про це я напишу пізніше, у другій частині.) Вони залишилися на рівні придатку держави, яка не вміє у розвиток, а дуже бажає у розширення.
Єдиний здоровий шлях був можливий лише за розпаду РРФСР після 1991 року до повного демонтажу імперської структури. Бажано, щоб це торкнулося зокрема тих, хто вважав себе росіянами. В ідеалі це могло бути відновлення Новгородської республіки, наприклад. А також самостійних держав за Уралом. І щоб не залишилося такої освіти, яка могла б привласнити цю рюриківську міфологію, з її “всієї Русі” та претензіями на “Третій Рим”.
Вона має повністю зникнути, бо, ще раз наголошу, це не “історія”, а доктрина завоювань, централізованої авторитарної влади та “слов'янського” нацизму, заточеного на тотальне підпорядкування всіх народів, які мають бути перетворені на російських, або знищені.
Автор: Дмитро Галко, журналіст
