Кремль нарощує обсяги оборонного виробництва в Росії та встановлює нові пільги для російських ветеранів на шкоду всім, хто не пов'язаний із війною проти України.
Незважаючи на запевнення президента РФ Володимира Путіна про «прорив» та неухильне зростання російської оборонної промисловості, незалежні журналісти-розслідувачі з'ясували, що військово-промисловому комплексу досі не вистачає безлічі фахівців. Найбільша в Росії платформа з пошуку роботи та співробітників HeadHunter щомісяця пропонує претендентам понад 5 тисяч вакансій, в яких міститься згадка про співпрацю роботодавця з російською військовою машиною. Російським оборонним заводам різко не вистачає слюсарів, верстатників, інженерів та інших робітників.
Заманюють охочих працювати на війну банально – грошима. Журналісти з'ясували, що у багатьох містах Росії, наприклад, у Челябінську, Нижньому Новгороді та Москві, зарплати на військових підприємствах набагато перевищують оплату праці аналогічних спеціальностей у цивільному секторі. Наприклад, в Єкатеринбурзі токар, який працює на цивільному підприємстві, отримує близько 80 тисяч рублів (приблизно 865 доларів), тоді як на військовому підприємстві середня зарплата становить 118 тисяч без урахування різних надбавок.
Робота на одному з військових підприємств у Нижегородській області Росії, березень 2024 року
Подібний перекіс призводить до того, що і без того «мирні» галузі, які стагнують в умовах санкцій, переживають ще більш гостру нестачу кадрів, оскільки оборонний комплекс «переманює» співробітників високими зарплатами. Громадянські підприємства перебувають у такому жалюгідному стані, що неспроможні утримати співробітників. Економісти відзначають, що цілі галузі, наприклад, пов'язані з виробництвом машин та обладнання цивільного призначення, а також автопромом, так і не досягли довоєнного рівня. На сьогодні вони не демонструють навіть ознак відновлення. Частина галузей, хоч і змогли перевищити довоєнний рівень, на даний момент увійшли до стадії стагнації. Сюди належить нафтопродукти, хімія, металургія та залізничний транспорт.
При цьому явний перекіс економіки у військовий бік, очевидно, продовжуватиметься. Військові аналітики постійно становлять списки озброєнь, які «допоможуть прискорити спецоперацію» Туди входять безпілотники та засоби захисту від них, дистанційно керовані кулеметні установки, високоточні ракети та багато іншого. Найпріоритетнішим напрямком на даний момент є розвиток штурмових дронів, що знову, схоже, здійснюватиметься на шкоду цивільному сектору. Відповідно, робітники, які не мають можливості або не бажають працювати на війну, неминуче відчуватимуть свою «другосортність» у порівнянні з колегами з оборонного комплексу.
Танк на заводі корпорації “Уралвагонзавод”. Росія. Свердловська область, травень 2020 року
Оплата праці є далеко не єдиним фактором, що ставить тих, хто працює на війну, у більш привілейоване становище порівняно з іншими. Кількість пільг та преференцій для учасників війни теж постійно збільшується. Нещодавно ветерани війни в Україні отримали право на обслуговування в аеропортах без черги, проте це лише мала їх пільг. Також їм доступні щомісячні виплати та податкові пільги, безкоштовний проїзд в електричках, медобслуговування позачергово, право на путівки до санаторію та забезпечення ліками, державне страхування життя та здоров'я. Ветерани війни та їхні діти можуть вступати до вузу без іспитів, їм доступні кредитні канікули та банківські пільги та багато іншого.
Все це навряд чи здатне саме собою мотивувати нових людей йти на війну, зате суттєво збільшує розрив між тими, хто заробляє на агресії, і «простими смертними», що, у свою чергу, призводить до зростання соціальної напруженості. Ця напруженість проявляється із двох сторін. З одного боку, «звичайні» росіяни все частіше починають відчувати свою «ущербність» стосовно «привілейованих» ветеранів та працівників оборонного комплексу. З іншого боку, серед військових нерідко трапляється посттравматичний розлад. Психіатри з Центру психіатрії та неврології імені Бехтерєва прогнозують, Що з ПТСР зіткнеться від 3 до 11% всіх, хто побував на війні. Серед поранених частка вища – 30%.
Шеврон на плечі російського військовослужбовця на Запорізькому напрямку, лютий 2024 року
Однак наслідком ПТСР є не лише зростання насильницьких злочинів та зловживання алкоголем, а й загальне відчуття втраченості та відчуженості від мирного життя. Таким людям важко змиритися з тим, що хтось міг розважатися і жити звичайним життям, поки вони «проливали кров». Це відчуття несправедливості та озлобленості посилюється відсутністю обіцяних виплат, складною бюрократією та відсутністю допомоги навіть із боку спеціально створених із цією метою фондів. У результаті колишні військові постійно відчувають, що недоотримують належної їм допомоги, тоді як «звичайні» люди, навпаки, вважають, що фронтовики одержують її надто багато.
Подібна напруга дедалі частіше проривається у відкритих конфліктах. Ще на початку осені ветерани скаржилися на справжнє «полювання на бійців спецоперації в тилу», коли різними регіонами Росії прокотилася хвиля побиття тих, що повернулися з фронту. Взимку тенденція продовжилася. У Пскові ветерана війни, що повернувся з фронту, в Україні висміяли, повідомивши йому, що він не заслуговує на повагу, зловживає своїм становищем і живе за рахунок інших. У різних регіонах Росії «ветеранів спецоперації» не пускають у готелі та ресторани у військовій формі, а їхніх дітей цькують у школі. При цьому самим ветераном все частіше доводиться “з боєм” вибивати для себе пільги та допомоги від держави.
Влада намагається вирішити проблему посиленням кримінальної відповідальності за «образу ветеранів». Нерідко стосовно тих, хто зробив звичайні зауваження фронтовикам, що повернулися, порушуються кримінальні справи «за дискредитацію збройних сил». Така справа була порушена, наприклад, проти бортпровідниці, яка зняла з рейсу одного з ветеранів за куріння Проте такі заходи не здатні знизити соціальну напруженість. Навпаки, вони ще більше посилюють негативне ставлення до військових та їхнє сприйняття як загрози для мирних громадян.
Джерело: Ксенія Кириллова, CEPA (Переклад: «Крим.Реалії»).