Такої країни, як Російська Федерація, не існувало до 1991 року.
Її цілком могло б не існувати, і краще не існувало б. Основу цієї штучної країни заклав Ленін із більшовиками на початку XX століття.
На цю тему, звичайно, можна написати цілу монографію (і не одну), але на монографію я не маю часу і грошей, тому я напишу коротко, у найзагальніших рисах.
1917 року розвалилася династична Російська імперія. Імперією є держава, що вийшла за межі етнічних кордонів, що має певне ядро та підвладні території, населені іншими народами. Процес розпаду імперії – це відокремлення колишніх поневолених народів від “ядра”.
Але де було це ядро Російської імперії?
Ось із цього моменту і починаються проблеми. Бо державний міф Російської імперії розмістив це ядро на землях, які століттями – місцями до 500 років – не входили до її складу та не брали участь у її будівництві. Ще більше уявлення про контури цього ядра розмила концепція “триєдиного народу”. Землі власне великоросів ніхто ніколи до ладу не окреслював. Вони були всюди та ніде.
Ленін та інші більшовики начебто боролися з “Росією – в'язницею народів” та великоросійським шовінізмом, але насправді подарували майбутнім росіянам гігантську територію, яку вони вважають своєю – та ще недостатньою!
Саме так – подарували.
Російська імперія була країною “російських”, це були етнічно дуже строкаті володіння Рюриковичів, та був Романових. Величезна частина земель була “споконвічної” як для великоросів, і навіть загалом слов'ян.
Великороси до кінця XIX століття і на момент першого перепису становили 44% населення імперії. Від більшовиків вони отримали близько 80% її території. Для порівняння: українці становили близько 18% населення, а території їм нарізали близько 2% (у разі білорусів – 4,6% та 0,9% відповідно).
І ці люди скиглили, що їх “обібрали”? Що за їхній рахунок, мовляв, усім роздали цукерок?
Так, формально РРФСР була “національною республікою”. На це часто скаржилися російські націоналісти. Начебто не розуміючи, що їхня “національна республіка” була б набагато меншою за територію (і має і має бути).
За фактом замість “національної квартири” росіяни отримали цілий РК.
Як це відбулося?
Строго кажучи, більш менш випадково. Немає доказів, що більшовики спочатку дбали про інтереси майбутніх росіян. Це вже з часів зрілого Сталіна знову розцвів великоруський шовінізм. Раніше більшовики мислили себе європейцями та західниками, носіями ідей освіти та модерну, перебудовниками всього світу. І мріяли про “Всесвітню Соціалістичну Радянську Республіку” (з тексту Конституції 1924 року).
Насправді держава більшовиків за планом мала бути унітарною. Тому що Маркс сказав, що так треба. До останнього моменту вони були проти федералізму. Ленін і Сталін однаково проти нього виступали ще 1917 року.
Але вони вміли йти на тактичні поступки задля встановлення своєї влади. А за федералізм було чимало поневолених імперією народів.
Звісно, ці народи, зокрема українці та білоруси, розглядали створення автономій як крок до незалежності. Більшовики ж пішли на федералізацію (у широкому розумінні – включаючи створення СРСР) заради того, щоб зменшити витрати на приєднання територій та встановлення там своєї влади.
“На час Жовтневого перевороту ціла низка національностей Росії виявилася насправді у стані повного відділення та повної відірваності один від одного, через що федерація виявилася кроком уперед – від розрізненості трудящих мас цих національностей до їхнього зближення, їх об'єднання… Питома вага національного руху виявилася набагато серйозніший, а шлях об'єднання націй – набагато складніший, ніж це могло здаватися раніше, у період до війни, або в період до Жовтневої революції». (Коментар Сталіна від 1924 до своєї статті під назвою “Проти федералізму” від 1917 року.)
Власне, РРФСР – це республіка якогось народу, а чорновий варіант те, що потім стане СРСР. Тобто власне держава більшовиків.
Сталін ще тупив і вважав, що можна приєднувати майбутні радянські республіки до РРФСР на правах автономій. Тепер російські імперці скиглять, що німецький агент Ленін не дав йому цього зробити, тому що “ненавидів все російське”. Насправді Ленін просто був трохи розумнішим або хитрішим. Такий варіант був фатальним – якби його спробували проштовхнути, радянський експеримент закінчився б набагато раніше. Тому Ленін запропонував модель СРСР.
І в такий спосіб де-факто з'явилася квазінаціональна республіка росіян.
Загалом республіки у постімперських провінціях були створені там, де були потужні національно-визвольні рухи. Які, зокрема зі зброєю в руках, виступали за втілення свого національного проекту. Там, де такого піднесення не було і не було сил, які виступали за створення національних утворень, їх не створювали. Якщо відносно легко душити – душили.
Або якщо така освіта виглядала занадто небезпечною, як, наприклад, Штат Ідель-Урал або Республіка Північна Інгрія і т.д.
Республіки не роздавали як цукерки. Єдиною такою республікою, що у 1991 року стала “Російською Федерацією”, була РРФСР. І ще раз наголошу – вона з'явилася випадково.
“Тисячолітня історія” цієї Російської Федерації – просто божевільний міф.
Автор: Дмитро Галко, журналіст
