Рішення Сполучених Штатів та деяких інших союзників України на Заході щодо можливості ударів західною зброєю по території Росії – хай поки що й з деякими обмеженнями – стає можливим новим етапом війни. І цей етап можна нарешті вважати вагомим кроком на шляху до його завершення.
Справді, протягом усього цього часу – практично з 24 лютого 2022 року – союзники України намагалися утримати війну у її суверенних кордонах. Західна зброя використовувалася передусім для ударів по російських позиціях на окупованій території України.
Для ударів по суверенній території Російської Федерації Україна мала можливість використовувати зброю власного виробництва, проте номенклатура цієї зброї, звичайно ж, не могла конкурувати з арсеналами, які Росія використовує для ударів по Україні. До того ж навіть такі удари не завжди з розумінням сприймалися союзниками України.
Допомога Україні з боку Заходу мала переконати керівника Росії Володимира Путіна в безперспективності його планів поглинання Української держави або, принаймні, окупації більшої частини його територій. Однак Путін міг сприймати заборону використовувати західну зброю для ударів по Росії як демонстрацію страху Заходу перед можливою відповіддю Росії.
До того ж відсутність таких ударів створювала можливості швидкого відновлення потенціалу, зруйнованого на окупованій території України, підготовки нових наступальних планів – як це показали спроби прориву на Харківщині. Отже, західна обережність і намір локалізувати війну Путін міг сприймати як страх Заходу і шанс продовжувати військові дії.
Тепер російський голова побачив, що й Захід готовий піднімати ставки. При цьому абсолютно зрозуміло, що Путін не збирається відповідати ударами територією країн НАТО, якщо західна зброя буде використана для ударів по Росії. Чому я в цьому певен? А тому, що Росія не завдавала таких ударів навіть тоді, коли західні ракети використовувалися, наприклад, для ударів по окупованому Севастополі чи іншим цілям у Криму.
Це для Джо Байдена чи Емманюеля Макрона Крим та Брянськ – території різних держав. Для Путіна це те саме. Звісно, він прагнув утримати Захід від дозволів, які ставлять під удар військові об'єкти біля Росії. Однак і глобалізувати війну через ці удари він не буде.
Тепер не лише Путін замовляє музику
Що ж тоді робитиме Путін? Російський керівник намагатиметься діяти відразу в кількох напрямках. Один із них буде пов'язаний зі спробами продовжити війну всупереч новим можливостям України – щоб довести, що нові західні рішення не впливають на наміри Москви залишатися на порядку багаторічної війни на виснаження. Але це не означає, що Москва не буде стурбована можливістю нових ударів на своїй території. Буде.
Тому одночасно будуть робитися спроби дипломатичного наступу – зокрема через керівництво Китаю. І напередодні саміту у Швейцарії, і після нього – у Москві та Пекіні намагатимуться говорити про «заморожування конфлікту» без гарантій безпеки для України, щоб запобігти знищенню російських військових об'єктів та створити можливості для відновлення втрачених ресурсів.
Для України та її союзників важливо зрозуміти рівень цього занепокоєння. Адже досі диригентом ескалації був саме Путін. І варто придивитися, як він відреагує, коли усвідомлює, що тепер не він сам замовляє музику.
Джерело: Віталій Портніков, «Радіо Свобода»
