Бої під Курськом звучать дуже незвично. Наче з попередньої війни, ніби знову з Курської дуги, серпень 1943 року.
За інформацією Міноборони РФ, Збройні сили України зайшли на територію Росії силами трьох рот. Це дуже багато, це майже неповний батальйон. З 11 танками. Тобто це не диверсійно-розвідувальна група, а армія.
Чому ви зайшли?
Тактичне завдання: війна на території Росії, виклик на газорозподільну станцію в місті Суджа, яка постачає газ до Європи.
А також, що не очевидно, але показово, щоб продемонструвати різницю між арміями та країнами. Російські війська, зайшовши в українські населені пункти у 2022 році, відкривали вогонь по мирних жителях, розстрілюючи їх заради розваги, ніби в тирі. Українці не зачепили жодного цивільного, попри те, що ведуть явні бої, взяли полонених, втратили техніку, окопалися та продовжили наступ. Тобто вони мали можливість займатися знищенням мирного населення. Але Міноборони РФ мовчить, а губернатор все одно не наважується наводити статистику, намагаючись порахувати тих, хто постраждав. Це давно забута ситуація, востаннє відзначена у Першій світовій війні. Саме так було прийнято воювати 100 років тому, коли цивільне населення спостерігало за війною з вікна і знало, що її це не торкнеться. Це величезна різниця між Україною та Росією, яка дуже сильно відрізняє країни за результатами 33 років, прожитих окремо.
Розпочаті рік тому в’їзди на територію Росії силами РДК чи Збройних сил України, у контактах з цивільним населенням, зводилися до міщанських бесід озброєних людей та простих людей, які вільно вели діалог з чужою армією, без будь-яких побоювань. Люди не бояться України.
Сергій Асланян, Фейсбук
Про це Інформує своїх читачів сайт UA-Obozrevatel.