На який відповісти відразу непросто.
Законопроекти, які пройшли голосування в нижній палаті американського парламенту, безумовно, мають жорсткий конфліктний характер.
Тайванем – з Китаєм, Україною – Росією, Ізраїлем – Іраном.
Приводом для різкої зміни курсу, що раніше витримувався, на затягування розгляду з боку республіканців, стали дві події: абсолютно безпардонне і невмотивоване відкриття кримінальної справи стосовно низки конгресменів після теракту в «Крокусі» з диким за своєю абсурдністю звинуваченням у фінансуванні тероризму, і друга – це Ірану по Ізраїлю тиждень тому. Якби цей удар був символічним, реакцію він навряд чи викликав би, але перший після війни в Затоці масований ракетний наліт на територію Ізраїлю – це серйозний прецедент, який вимагає системної відповіді.
Загалом і Кремль, і Тегеран, як завжди, показали себе тактиками, що вирішують поточне завдання ціною провалу в стратегії. Це стандартна проблема деспотичних режимів, у яких процедура прийняття рішень має суто волюнтаристський персоналізований характер. По суті, ключове рішення приймається або гранично обмеженим колом осіб, або взагалі однією особою без будь-якого виразного опрацювання, оскільки опрацьовуються в таких випадках не самі рішення, а вже їх виконання. Зрозуміло, що в такій системі прийняття рішень ймовірність помилки суттєво вища, але повторююсь – це родова травма всіх деспотій. І з цим неможливо нічого вдіяти. Як це працює, ми бачили буквально у прямому ефірі перед 24 лютого, де було гранично очевидно, що саме рішення було вже ухвалено, і вищих нобілів буквально примушують до його затвердження для розмазування відповідальності.
Швидше за все, і в цих випадках процедура прийняття рішень була приблизно такою самою, лише без публічної частини.
Перед Кремлем тепер постає ще одне питання, на яке одразу відповісти непросто: а Трамп ще «наш» чи вже ні?
Сам по собі Трамп та його думка може залишитися такою самою, як і раніше, але він змушений враховувати настрої своїх однопартійців, які після кримінальної справи в Росії та лихого іранського нальоту зайняли вкрай ворожу, ніж раніше, позицію щодо Росії та Ірану (а по дотичній – і до Китаю, який сприймається як закулісний ляльковод обох режимів). І Трамп змушений підтримувати цей різкий настрій. Подітися йому поки що точно нікуди.
Анатолій Несміян, Telegram
Про це Пише сайт UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97
