З початку війни ізраїльтяни передали військовим 507 порад щодо покращення роботи ЦАХАЛ.
Усі вони пройшли через ізраїльського майора Дану Даян, офіцера по роботі зі зверненнями громадян, та її невеликий підрозділ, пишуть «Деталі».
Звичайно, пропозиції, як краще боротися з ХАМАСом, є лише частиною її роботи. Сюди дзвонять і військові, і цивільні зі своїми питаннями, пропозиціями, проханнями.
На початку війни кількість звернень надзвичайно зросла. Якщо зазвичай майор Даян та її бійці отримували по 800 дзвінків на день, то тепер були змушені відповідати на 4-5 тисяч щодоби.
– Перші два місяці людей найбільше турбувало благополуччя солдатів. Дуже багато хто хотів стати волонтерами, – згадує Дана Даян. – Деякі – вже літні, які давно відслужили в армії. Було чимало волонтерів за 70 чи навіть за 80, усі хотіли прийти та допомогти.
Охочих, навіть у похилому віці, перенаправляли в управління особового складу, до того його відділу, який займається резервістами. Тільки людей, які не служили в армії, прилаштувати не могли. Такими є армійські правила.
– Потім розпочався вал звернень за сертифікатами про проходження служби у бойових військах. Громадяни хотіли підтвердити свій досвід, щоб здобути ліцензію на цивільну зброю, – розповідає офіцер.
На початок війни припав і пік порад. З 7 жовтня до 31 грудня ізраїльтяни передали військовим 327 пропозицій. За три місяці нового року – лише 180.
Радили в основному з приводу наземної операції та тунелів. Люди поспішали поділитися своєю думкою про те, чи вводити війська в Газу і якщо так, то коли. І, звичайно, як бути із підземними спорудами ХАМАСу.
Під час операції «Незламна скеля» ЦАХАЛ уперше зіткнувся із проблемою терористичних тунелів. І тоді ж цивільні почали вигадувати, що з ними робити.
– Я на той час уже працювала зі зверненнями громадян, – згадує майор Даян. – Пам’ятаю, зателефонував чоловік, який багато років тому служив в інженерних військах. Він зізнався, що ніколи не мав справи з тунелями, але хотів запропонувати, як з ними чинити. Я тоді ще подумала: як же так, людина цих тунелів не бачила, але щось вигадала. Проте передала його поради фахівцям. Будь-яка інформація може принести користь.
Варто було розпочатися війні, як громадяни засипали ЦАХАЛ ідеями боротьби з тунелями. Пропонували заливати їх морською водою, що, власне, військові в деяких випадках і роблять.
– Найнезвичайніша ідея полягала в тому, щоб запустити в тунелі кабанів або інших диких тварин, щоб вони там убили терористів, – розповідає Дана Даян.
Деякі люди, які не служили, але з технічними навичками, пропонували розробити нові види озброєнь. Пропонували використовувати свої патенти, готові були поділитись своїми винаходами.
Усі, навіть найдивніші, на перший погляд, пропозиції передаються далі інстанцією. Там уже розберуться, що може допомогти. Більшість порад передають в управління планування військових операцій. Все, що пов’язане за допомогою пораненим, – в управління, яке займається постраждалими.
Підрозділ по роботі зі зверненнями громадян працює цілодобово і в будь-який день, включаючи шабати та Йом Кіпур. Зміна триває 4,5 години, на якій чергує по 10-12 осіб.
Сюди набирають молодих солдатів, частіше за дівчат, відразу після курсу молодого бійця. Вони мають пройти певну психологічну підготовку. Адже навіть якщо відповідь негативна, вони повинні знати, як її правильно дати. На початку війни підрозділи посилили резервістами, які колись пройшли у ньому термінову службу.
– На мій подив, виявилося, що потім на громадянці дуже мало хто з них працює у кол-центрах та телефонних сервісах. Я думала, що після 2 років такого досвіду це логічне продовження кар’єри, – зізнається майор Даян.
Співробітники можуть поговорити івритом і англійською. Була одна російськомовна дівчина, але нещодавно перевелася до бойових військ. Арабською звернень не надходить.
– Але якщо знадобиться, я знайду перекладача. У нас на базі є й інші відділи, – упевнена майор.
Наразі потік звернень помітно спав. Підрозділ отримує приблизно 1000 дзвінків на добу. Електронних листів – ще менше. І більшість цього – звичайна армійська рутина.
Молодший офіцер просить проконсультувати його формою одягу. Солдат хоче дізнатися, чи має право командир залишати його на базі і не відпускати у звільнювальну. Дзвонять рідні та друзі бійця, який уже кілька місяців у Газі, і вимагають якнайшвидше дати йому відпустку або хоча б організувати телефонний дзвінок.
Порад стало зовсім мало. Іноді надходять пропозиції щодо того, як організувати захист людей на півночі країни від ударів «Хізбалли».
А ось щодо військової операції в Рафіах ніхто нічого не радить. Так само, як і з приводу повоєнного устрою Гази. Можливо, в ізраїльтян немає щодо цього ідей. А можливо, вони звертаються безпосередньо до уряду.
Про це повідомляє ресурс UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97
