Удар по вразливій точці. Чи залишиться Росія без бензину після атак на НПЗ?

Удар по вразливій точці. Чи залишиться Росія без бензину після атак на НПЗ?

З початку року Україна регулярно атакує російські нафтопереробні заводи. Чи має ці атаки економічний ефект?

Взимку 2022-2023 років Росія вирішила заморозити Європу та Україну. До Європи майже перестав надходити російський газ, а українські енергостанції стали об'єктом постійних атак ракет. Розрахунок був на те, що бажання замерзаючих українців та європейців протистояти російській агресії різко знизиться.

Цього не сталося. Зроблені країнами ЄС великі запаси газу в сховищах та швидка переорієнтація на інші джерела імпорту вуглеводнів дозволили спокійно пройти минулу і останню зиму. Атаки на українські енергостанції призводили до перебоїв у подачі тепла та світла. Але оперативні постачання енергообладнання із Заходу та організація оборони ППО зробили ці перебої недовгими. Путіну не вдалося заморозити ні Україну, ні Європу.

Наразі Україна атакує російську інфраструктуру. З початку року на удари зазнали 13 російських НПЗ і кілька нафтобаз. Удари по НПЗ завдають Росії значно більших збитків, ніж атаки на вежі «Москва-Сіті», популярні минулого сезону: долетіти до них дрони можуть, але завдати відчутної шкоди – навряд чи. До того ж атаки на НПЗ простіше виправдати в очах західних спостерігачів: економічні збитки очевидні, але загроза життю цивільного населення невелика.

Систематичні удари по НПЗ не супроводжувалися гучними заявами на кшталт «пересадимо росіян з автомобілів на вози, візки, сани та розвальні». Але ці удари мають дві мети. Перша – знизити прибутки Росії від експорту нафтопродуктів. Друга – спричинити дефіцит палива на внутрішньоросійському ринку.

Перша мета не здається здійсненною. А ось друга поступово стає реальнішою. І навіть якщо дефіциту в результаті не виникне, вразливість НПЗ вже стала проблемою для Росії: ємності, що містять нафту, легко спалахують і добре горять, а обладнання НПЗ, що виводиться з ладу, – імпортне.

Пожежа після потрапляння безпілотника на нафтобазі у Туапсі. Росія, 25 січня 2024 року. Фото: Reuters

На нафтодоларових доходах Росії удари по НПЗ сильно не позначаться, навіть якщо їх інтенсивність зростатиме швидше, ніж здатність російської ППО відбивати такі атаки. Світовий ринок нафти чутливий до конфліктів, і зниження вітчизняного експорту нафтопродуктів позначиться у зростанні ціни сировини. Тоді, як і в 2022 році, Росія компенсує зниження кількості вуглеводнів, що експортуються, збільшенням доходів від зростання їх ціни.

Приблизно це вже й відбувається: з мінімальної позначки 73 доларів у грудні 2023 суміш Brent подорожчала на 18%, до 86 доларів. Ціна російської суміші Urals також зросла. На додаток ще в листопаді 2023 року, до початку масованої серії ударів по НПЗ, Росія вирішила скоротити експорт нафти та нафтопродуктів у першому кварталі 2024 року. Подібні заходи зробили й інші нафтовидобувні країни, щоб збільшити ціну нафти (і це їм вдалося). Це зобов'язання планується продовжити та на другий квартал.

Позаплановий ремонт

Минулої осені російська влада вже була змушена на два місяці зупиняти експорт бензину. Це було до ударів по НПЗ. Тоді нафтопродукти в Росії опинилися в дефіциті, а їхня ціна значно зросла. Низька ціна бензину на внутрішньому ринку робить нафтовиків більше зацікавленими в експорті, ніж у внутрішніх продажах. Уряд виплачує їм різницю між експортною та внутрішньою ціною нафтопродуктів, але у 2023 році, заощаджуючи кошти для фронту, він скоротив ці виплати, що й призвело до кризи. Тож саме тема дефіциту бензину на внутрішньому ринку та цін на нього – болісна для російської нафтовки та уряду, а удари по НПЗ – це удари по хворому місцю.

Тому до кінця лютого 2024 року російський уряд встиг злякатися, хоча насправді ніякого дефіциту бензину ще не виникло. І вирішило призупинити його експорт. Мета цієї заборони – запобігти стрибку ціни бензину навесні-влітку, коли попит на нього зростає, а частина НПЗ зупиняється на плановий ремонт. Цього року, окрім планових, є позапланові ремонти через удари безпілотників.

На експортні доходи це великого впливу не вплине, оскільки переважно російські НПЗ експортують не бензин, а дизпаливо. Його експорт не обмежений, оскільки дефіцит дизпалива всередині країни не передбачається. Дизпалива в Росії виробляється приблизно вдвічі більше, ніж потрібно всередині країни, а бензину – лише на 10-15% більше.

Найрезультативнішою зі спроб вивести з ладу російські НПЗ виявилася атака на завод у Нижньому Новгороді. Належний «Лукойлу» НПЗ – один із найбільших виробників високооктанових бензинів у країні. Ремонт установки каталітичного крекінгу йтиме як мінімум до літа, адже імпортне обладнання російським нафтовикам тепер діставати дуже складно. А встановлення деталей від сторонніх виробників зменшить ефективність роботи заводів.

Вже у січні експорт бензину вимушено скоротився на 37%, що призвело до зростання його постачання на внутрішній ринок на 7%. Проте за січень біржові ціни на ходові марки бензину виросли на 24-26%. У лютому зростання біржових цін на бензин зупинилося, а після урядової заборони на експорт вони трохи знизилися. У березні біржові ціни на одні нафтопродукти, особливо дорогі марки, рослинавіть до рекордних рівнів, а на інші – знижувалися.

Літаюча загроза

Все це означає, що удари по НПЗ мають не тільки піар-ефект. Про нього говорять і зростання цін, і заборона експорту бензину, і зниження обсягів переробки нафти на 7%. за оцінки наукового співробітника Фонду Карнегі Сергія Вакуленка, виходячи з потужності пошкоджених установок, зниження випуску бензину, дизпалива та гасу може досягти 15%.

Пожежа на морському нафтовому терміналі компанії «Новатек» у порту Усть-Луга. 21 листопада 2023 року. Фото: Yuri_Zapalatskiy / Telegram

Атаки невеликих безпілотників не можуть повністю знищити НПЗ чи навіть окремі установки з переробки нафти. Але вони можуть пошкодити установки і відправити їх на тривалий ремонт, сильно утруднений санкціями на постачання обладнання.

Ця операція дуже вигідна для України: витрати на дрони значно поступаються витратам на ППО і набагато нижче витрат на ремонт НПЗ, не кажучи вже про втрачену вигоду від їх простою. Якщо додати до цього зростання цін на бензин у Росії, ефективність атак на НПЗ ще зростає.

2024 року радіус території, яку можуть долати українські дрони, зріс до тисячі кілометрів від кордону. Якщо припустити, що Україна зможе вивести з ладу більшу частину НПЗ у європейській частині Росії (на них припадає 60% нафтопереробки), паливо доведеться перекидати з Сибіру та Уралу на захід країни. Це викликає великі логістичні проблеми: залізниця і так перевантажена. Уряду доведеться змиритися із зростанням цін на бензин (споживачі реагують на нього вкрай нервово) або навіть запровадити планово-директивний розподіл палива. Але поки ця перспектива виглядає важкою.

Тепер усе питання в тому, чи зможе Україна наростити інтенсивність ударів по російській інфраструктурі, чи хоча б підтримувати її на березневому рівні, і чи вдасться Росії краще захистити заводи. Якщо Україні вдасться масштабувати цю загрозу, що літає, війна набуде значно більш відчутного для росіян характеру.

Джерело: Борис Грозовський, “Ось так”.