Російська підтримка підганяє Кіма на більш агресивні дії.
Спостерігаючи за самітом Путіна і північнокорейського диктатора Кім Чен Ына в Пхеньяні з погляду цієї небезпечності для демократії столиці, значення цієї зустрічі стає ще більш страшним.
Проблема не так у змісті нової угоди між Путіним і Кімом, яка, залежно від того, кого ви слухаєте, є або взаємним оборонним «альянсом» (характеристика північнокорейського лідера), або чимось меншим. Путін заявив, що Росія “не виключає” військово-технічного співробітництва і що угода передбачає “взаємну допомогу у разі агресії проти однієї зі сторін”.
І справа навіть не у відчутті атмосфери міцної чоловічої дружби, що виникло під час візиту, у відносинах, які не так давно дуже охолонули через ядерний прорив Пхеньяну. Подарунком Путіна Кіму після прибуття був російський лімузин, бо він знав, що сорокарічний автократ любить покататися з шиком. Подарунком Кіма Путіну став північнокорейський портрет найросійськішого лідера — оцінка Кімом того, як найкраще привернути до себе Путіна.
Насправді, найстрашнішим моментом є те, що повномасштабне вторгнення Путіна в Україну в лютому 2022 року мало залишити лідера в ізоляції і послабити його через важкі військові втрати Росії і шквала санкцій, що послідували за цим. Натомість воно призвело до створення, можливо, найтіснішої за всю історію оборонно-промислової конфедерації автократів — Росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану.
Для отримання детальної інформації про всю картину читайте статтю у Wall Street Journal, засновану на джерелах, отриманих від американських чиновників оборони та розвідки, про те, як «військова співпраця Росії з Іраном, Північною Кореєю та Китаєм розширилася до обміну секретними технологіями, які можуть загрожувати (США) та їх союзникам ще довго після закінчення війни в Україні».
За більш вузьким, але не менш показовим поглядом на наслідки відносин Північної Кореї з Росією я звернувся до Маркуса Гарлаускаса з Atlantic council, директора Індо-Тихоокеанської ініціативи з безпеки.
Раніше він два десятиліття пропрацював в уряді США, у тому числі як співробітник національної розвідки по Північній Кореї. Це була робота, на якій він, крім іншого, надавав безпосередню аналітичну підтримку тодішньому президентові Дональду Трампу під час його зустрічей із Кімом у Сінгапурі та Ханої. Гарлаускас знає свою справу.
Найбільше його турбує навіть не та військова міць, яку Північна Корея надає Росії, це настільки стурбувало співробітників американської розвідки, що вони нещодавно вирішили оприлюднити секретні деталі того, що їм вдалося виявити. Згідно з останніми даними, опублікованими на цьому тижні Державним департаментом США, за останні місяці Північна Корея надала Росії підтримку у вигляді більш ніж 11 тис. контейнерів із боєприпасами — від звичайної артилерії до десятків балістичних ракет.
Крім того, що Північна Корея дала Путіну можливість вбивати більше українців та підтримувати його незаконну війну, зближення Путіна з Пхеньяном «роблять Північну Корею набагато складнішою проблемою», — каже Гарлаускас.
За його словами, підтримка Кіма з боку Путіна дозволяє Північній Кореї більш ефективно оминати резолюції та санкції ООН щодо її збройового потенціалу, забезпечуючи Пхеньяну ширший доступ до технологій подвійного призначення та настільки необхідний доступ до твердої валюти.
Російська підтримка підштовхує Кіма, завдяки надійному заступництву члена Ради Безпеки ООН, на більш агресивні дії щодо Південної Кореї та Сполучених Штатів. По суті, Путін прикриває одного з головних світових акторів-ізгоїв від наслідків брязкання ядерною зброєю та запусків ракет.
Крім того, використання Росією північнокорейських балістичних ракет проти України дає Кіму можливість відточити можливості своєї зброї та вдосконалити тактику та методи боротьби з протиракетною обороною, розробленою США. Зазвичай світ помічає та реагує, коли Північна Корея запускає одну зі своїх балістичних ракет, але тепер ця зброя губиться у тумані війни в Україні.
На Тайвань я та Гарлаускас прибули у складі делегації Atlantic council високого рівня, до якої входять колишній президент Латвії Егілс Левітс, колишній міністр закордонних справ Чехії Томаш Петршичек та Метью Кройнінг, який очолює наш Центр стратегії та безпеки імені Скоукрофта.
В одному з наступних випусків ми розповімо про роль Тайваню та України як прифронтових держав, на які націлилася ця конфедерація автократій, що швидко розвивається. Пхеньянський гамбіт Путіна — частина цих зусиль, і його актуальність і значущість легко помітити з позиції нашої делегації за тисячу миль на південь.
Фредерік Кемп, “Новий час”
Про це Інформує портал UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97