Як зміниться динаміка війни після військової допомоги США в Україні.
У своїй колонці для The Atlantic (переклад – “Новий час”) відома американська журналістка Енн Епплбаум розмірковує про те, яким має бути наступний крок США після схвалення військової допомоги Україні
Ще не пізно, бо ніколи не буває надто пізно. Жоден результат ніколи не буває вирішений наперед, ніщо ніколи не буде закінчено, і ви завжди можете вплинути на те, що відбудеться завтра, зробивши правильний вибір сьогодні. Конгрес США нарешті зробив один із таких правильних виборів. Незабаром американська зброя та боєприпаси знову почнуть надходити до України.
Але зволікання має свою ціну. Протягнувши стільки місяців, попрямувавши в глухий кут прикордонної реформи, а потім повернувши назад, республіканці в Конгресі, які заблокували постачання зброї та боєприпасів Україні, завдали величезних збитків, у тому числі непоправних. За останні шість місяців Україна втратила територію, життя та інфраструктуру.
Якби Україна не була позбавлена протиповітряної оборони, у Харкові могла б зберегтися більша частина електростанцій. Люди в Одесі, які загинули під щоденними обстрілами, можливо, були б ще живі. Українські солдати, які провели тижні на лінії фронту в умовах дефіциту боєприпасів, можливо, не були б так деморалізовані.
Затримка змінила й американську політику. Лише меншість республіканців у Палаті представників, включаючи спікера Майка Джонсона, приєдналися до більшості демократів, щоб схвалити допомогу у розмірі $60 млрд. У Конгресі зміцнилася проросійська фракція республіканців. Урок очевидний: будь-хто, хто прагне маніпулювати зовнішньою політикою Сполучених Штатів, будь недостойний автократ в Угорщині чи комуністична партія Китаю, тепер знає, що ретельно розроблена пропагандистська кампанія, спрямована на потрібних людей, може досягти успіху набагато більше, ніж будь-хто колись вважав можливим.
З перших днів російського вторгнення 2022 року президент Володимир Путін намагався завоювати Україну не лише військовою силою, а й психологічними іграми. Йому потрібно було переконати американців, європейців і передусім українців у тому, що перемога неможлива, що єдиною альтернативою є капітуляція і що українська держава з часом зникне.
Багато американців та європейців, але не так багато українців, підтримували цю точку зору. Проросійські інфлюєнсери — Такер Карлсон, Джей Ді Венс, Девід Сакс — підтримані армією проросійських тролів на X та інших соціальних медіа-платформах, допомогли створити наратив поразки та переконали меншість у Конгресі заблокувати допомогу Україні. Повчально простежити шлях посту в соціальних мережах, в якому хибно стверджувалося, що президент України Володимир Зеленський володіє двома яхтами, як наприкінці минулого року воно пройшло ланцюжком від клавіатури пропагандиста через ехо-камеру, створену тролями, і потрапило до мізків американських законодавців. За словами сенатора Тома Тілліса, республіканця з Північної Кароліни, деякі його колеги під час дебатів про воєнну допомогу Україні вголос говорили, що «люди купуватимуть яхти на ці гроші». Вони читали брехливі історії і вірили в їхню правдивість.
Але з ухваленням цього законопроекту про допомогу деморалізуюча кампанія Росії зазнала серйозної поразки. Це також невдача для російських військових зусиль, і не лише тому, що українці тепер мають більше боєприпасів. Раптом російські військові та російське суспільство знову опинилися перед перспективою дуже довгої війни. Україна, яка спирається на об'єднані військові та економічні сили Сполучених Штатів та Європейського союзу, — це зовсім інший супротивник, ніж ізольована та самотня Україна.
Але це не означає, що росіяни швидко здадуться: Путін і пропагандисти, які його підтримують, на державному телебаченні неодноразово заявляли, що їхня мета — не отримати трохи додаткової території, а контролювати всю Україну. Вони не бажають обмінювати територію на світ. Вони хочуть окупувати Харків, Одесу, Київ та багато іншого. Зараз, коли їхні цілі стають дедалі важчими, для демократичних країн, які підтримують Україну, настав підходящий момент для того, щоб переглянути і нашу стратегію.
Як тільки пакет допомоги набуває форми закону, психологічна перевага знову буде на нашому боці. Давайте скористаємося цим. Як рекомендував сам Майк Джонсон, адміністрація Байдена має негайно чинити тиск на європейських союзників, щоб ті розблокували $300 млрд російських активів, які вони спільно зберігають, та направили їх до України. Для цього є відмінні юридичні та моральні аргументи — гроші можна з повною підставою вважати певним різновидом репарації. Це зрушення також дасть зрозуміти Кремлю, що він не має шляху назад до того, що раніше називалося «нормальними» відносинами, і що ціна, яку Росія платить за свою колоніальну війну, тільки зростатиме.
Це також гарний момент для того, щоб і європейці, і американці серйозніше поставилися до санкцій та режимів експортного контролю, запроваджених проти Росії. Якби НАТО проводило справжню кампанію економічного тиску, в ній були б задіяні тисячі людей, десятки моніторів у центральному командному пункті та розвідувальні дані, які постійно оновлюються. Натомість завдання було покладено безліч людей із різних відомств у різних країнах, які можуть знати, а можуть і не знати про те, що роблять інші.
У міру відновлення американської допомоги слід активно заохочувати українців до ведення асиметричної війни, яка їм вдається найкраще. Повітряна та морська кампанія з використанням безпілотників, що відтіснила Чорноморський флот від берегової лінії, нальоти на російські газові та нафтові об'єкти за тисячі кілометрів від України, вербування російських солдатів у Росії для участі в проукраїнських російських підрозділах, що воюють на кордоні — нам потрібно найбільше цього, а не менше.
Адміністрація Байдена також має прислухатися до пропозиції Джонсона про те, щоб Сполучені Штати постачали більше кращої зброї дальньої дії, щоб українці могли вражати російські ракетні установки до того, як ракети досягнуть України. Якби США зробили це восени 2022 року, коли Україна відвойовувала свою територію, світ сьогодні міг би виглядати зовсім інакше.
Ця війна закінчиться лише тоді, коли росіяни більше не захочуть воювати, а вони перестануть воювати, коли зрозуміють, що не можуть перемогти. Тепер наша черга переконати їх, а також нашу власну проросійську фракцію, що їхнє вторгнення провалиться. Найкращий спосіб досягти цього — повірити в це самим.
Про це Інформує портал ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97
