Щоправда, тепер для росіян втрати значно більші.
На засіданні політбюро 12 грудня 1979 року одноголосно було визнано доцільним запровадити «Обмежений контингент» Радянської армії до Афганістану, ліквідувати диктатора, агента КДБ, до речі, Аміна, щоб від Брежнєва він не перекинувся до американців і посадити в Кабулі іншого. Бабрака Кармаля.
25 грудня перші частини Радянської армії перейшли афганський кордон, 27 грудня штурмом узяли палац Аміна — Тадж-Бек, а сам він загинув під час штурму. Розпочалася Спеціальна коротка військова операція, яка тривала десять років, занапастила понад мільйон афганців, убила і понівечила фізично і морально десятки тисяч радянських громадян і закінчилася повним і ганебним розгромом для СРСР, який звалився внаслідок, зокрема, і цієї спецоперації.
Заступник завідувача Міжнародного відділу ЦК КПРС Анатолій Сергійович Черняєв записав 30 грудня 1979 року у свій щоденник: «Ми… вчинили акцію, яка стане в ряд з Фінляндією 1939 р., з Чехословаччиною 1968 р. у світовій суспільній свідомості… Ми вступили вже для країни смугу маразму правлячого верху, який може навіть оцінити, що творить і навіщо. Це … безглузді інерційні імпульси здряхлого і втратив орієнтування організму, імпульси, що народжуються в темних кутах політичного безкультур'я, в обстановці повної атрофії відповідальності, яка вже стала органічною хворобою».
На момент ухвалення рішення про введення військ до Афганістану Леоніду Брежнєву щойно виповнилося 73 роки.
У суспільстві зростало відчуття приниженості, безсилля перед самовладною владою, глухого кута. Головний аргумент на користь влади у масовій свідомості — «аби не було війни» — починав звучати знущально.
Влада наклала інформаційну блокаду на відомості про афганську війну. Телебачення та газети повідомляли, що радянські війська будують школи та лікарні. Тим часом, до Росії почало прибувати дедалі більше похоронок і цинкових трун. З повідомлень західних радіостанцій люди дізнавалися, що радянські війська ведуть кровопролитні битви в Афганістані з моджахедами і проводять каральні операції проти афганських селищ, що кров в Афганістані ллється рікою.
У 2014-2022 повторилося все, як у давнину. Щоправда, російські втрати тепер у рази більші, хоча війна триває «ще лише» два роки.
Андрій Зубов, “Фейсбук”
Про це Інформує своїх читачів портал ЮА Обозрєватель, з посиланням на Хартія 97
