Побоювання Кремля не марні.
Поки «високі лоби» засувають найрізноманітніші версії заміни Шойгу на Білоусова, – на сьогоднішній день найзнаковішої події шостого терміну Путіна, – пропагандистські ресурси «третього рівня» (анонімні канали-одноденки з крикливими клікбейтовими заголовками) розганяють » Анатолія Сердюкова, причому не одного, а разом із супутницею життя Євгенією Васильєвою. При цьому зауважу, що роблять вони це настирливо та розмашисто.
Звичайно, на викрути пропагандистської думки можна (а часто й потрібно) не звертати уваги, але в каламутному болоті внутрішньоросійської політики ці викрутки, якщо їх правильно інтерпретувати, іноді виявляються важливими опосередкованими індикаторами прихованих від сторонніх очей реальних процесів. Так от пропагандою, розрахованою на масового споживача, Білоусов продається виключно як антикорупційний активіст. У цьому проблема.
Який висновок із цього можна зробити? – Простий і нехитрий. На відміну від станцій раннього сповіщення про ракетний напад, радари Кремля, які вловлюють ранні погрози режиму з боку суспільних настроїв, що швидко змінюються, поки не зруйновані. Ці радари чітко фіксують невдоволення армійського пролетаріату армійськими буржуїнами. Звідси зростаюча ностальгія з антирублівської риторики Пригожина та запит на скидання бояр у натовп із кремлівської стіни.
У цьому сенсі призначення Білоусова може виявитися насправді не глибокодумною комбінацією з надуманим складним підтекстом, а дуже примітивним популістським ходом, мета якого – задоволення актуального запиту на швидку розправу над найбільш непопулярними представниками клану в інтересах збереження влади цього клану в цілому. У цьому сенсі Білоусов – це ерзац-Пригожин. Щось подібне до штучно згенерованої вакцини від бунту: оболонка схожа на справжній вірус (на Пригожина), а всередині безпечна для режиму туфта. Сподіваються, мабуть, викликати локальне запалення, після якого суспільство виробить імунітет до пригожинщини назавжди.
Побоювання Кремля не марні. Цей новий пасіонарний «патріотичний» вірус у порівнянні зі старим «добрим» ліберальним вірусом за своєю шкідливістю для режиму – все одно, що ебол проти герпесу. Той, хто знає реальну історію більшовицької революції не за партійним підручником під редакцією Пономарьова, навряд чи можуть пройти повз два факти: по-перше, те, що розмах корупції держапарату саме з початком Першої світової війни досяг гігантських розмахів, і, по-друге, що саме тому російський генштаб та його контррозвідка зіграли у цій революції визначну роль. Зрештою, Распутіна вбили не есери-бомбісти, а вірнопіддані чорносотенні монархісти, члени імператорського прізвища та бойові сухопутні офіцери. Але якщо ми про це іноді забуваємо, то люди в Кремлі, схоже, пам'ятають і тому шукають замісну терапію Пригожину. Для них Білоусов став чимось на зразок метадону, за допомогою якого намагаються позбавити героїнову залежність. Ну що ж, удачі їм…
Володимир Пастухов, Telegram
Про це Інформує своїх читачів сайт UA-Obozrevatel, з посиланням на Хартія 97
