Російські медіа постійно виплескують великі порції дезінформації, які мають переконати пересічних росіян у тому, що у них не все так погано, у той час, коли відбувається загнивання західних країн, а їхні економіки вже близькі до руйнування. Згідно з цими “стандартами” написана і стаття Ірини Алксніс “Захід так і не розгадав головний секрет Росії”, опублікованій у РІА Новини.
Путінська пропагандистка зазначає: “Адже фактично вся стратегія Заходу зараз будується на надії, що Росію спіткає провал, невдача, що вона припуститься якоїсь фатальної помилки, власними руками доведе справу до катастрофи. Але сторона вже рік заколисує себе мантрами про те, що у росіян ось-ось рухне економіка, закінчаться золотовалютні резерви, спустяться склади озброєнь, колапсує інфраструктура, вичерпаються найцінніші кадри – продовжувати список їхніх мрій можна дуже довго…”
З чого випливає, що нічого з перерахованого вище не спостерігається і бути не може, економіка Російської Федерації сильна, як ніколи, склади зі зброєю переповнені, всі росіяни об'єдналися, як один навколо свого “великого вождя” Путіна, а жодної фатальної помилки в Москві не допустять .
Але наприкінці статті ця Алксніс починає фактично заперечувати те, про що писала раніше, намагаючись навіяти своєму читачеві патріотичний оптимізм.
Вона наголошує: “Криза, проблеми і навіть катаклізми – це частина життя. Головне – вчасно, хай навіть на краю прірви, зупинитися і почати наполегливо працювати над змінами на краще. Росія стільки разів у своїй історії проробляла подібний фокус, вибираючись із, здавалося б, тотальних катастроф, і ми сприймаємо дане наше вміння як само собою зрозумілу і властиву всім якість. А тим часом це зовсім не так. Навпаки, це рідкісна – якщо не сказати унікальна – особливість, яку мають небагато країн і народів”.
Тобто Ірина Алксніс фактично визнає, що Росія опинилася на краю прірви, і збирається якось вибиратись із “тотальної катастрофи”, куди її привела війна Путіна в Україні. Якщо створення Москвою катастрофічних для себе ситуацій є головним секретом Росії, то цього разу це може для Кремля закінчитися фатально, щоб там вони далі не планували.
Вся новітня історія Росії, після зникнення СРСР, наочно доводить, що залишення імперії, навіть у дещо урізаному вигляді під назвою Російська Федерація, обов'язково через роки призведе до виникнення нового імперського рецидиву та відродження агресивної політики щодо своїх найближчих сусідів, і не тільки. До колективного Заходу нарешті мало б прийти розуміння, що з Росією, якщо її залишити в тому вигляді, якою вона є зараз, ніколи ні про що домовитися не вдасться.
Адже знищення України стало державною ідеологією Росії. І заплющувати очі Заходу на це не варто. Якщо Путіна не зупинити в Україні, наступним кроком Москви стане православний джихад проти всієї західної цивілізації, до якого в Кремлі готуються вже зараз. Українцям дуже не пощастило, що вони найближче перебувають до Російської Федерації.
Але борючись за свою незалежність Україна одночасно бореться і за те, щоб московська збройна орда не кинулася на інші території Європи. За збереження свободи та демократії у країнах усього Європейського Союзу, а не лише у державах Балтії чи Польщі.
Русофілія частини західного політичного істеблішменту призвела до тієї ситуації, що ми маємо. Чи варто ще раз припускатися тієї ж помилки, яку зробив Захід після розвалу Радянського Союзу? Коли його політичні еліти повірили в те, що тоталітарна держава, в якій майже не змінилися еліти, можна легко перетворити на демократію, якщо почати їй допомагати чим тільки можна, прийняти її без жодних підстав на G7, раптово перетворивши її на G8.
Не кажучи вже про те, що президент США Джордж Буш-молодший додумався до того, що приймав Путіна у квітні 2008 року у своєму сімейному маєтку у штаті Мен. Коли вони вперше зустрілися у 2001 році у Словенії, Буш заявив: «Я глянув йому в очі. Мені здається, що він дуже відвертий і чесний. Ми дуже добре поспілкувалися. Я зрозумів суть його душі. Це людина, яка дуже віддана своїй країні та її інтересам”. Цікаво, що зараз думає про цю свою оцінку російського диктатора молодший Буш, адже вже тоді багато впливових американських експертів попереджали його, що він робить велику помилку, довірившись Путіну.
Тодішньому лідеру Америки було неможливо зрозуміти, що Путін, як і росіяни, живуть у власному збоченому світі, де брехня цілком нормальне явище. І це цілком відповідає стандартам поведінки московців, прийти до когось додому, тримаючи за спиною знаряддя вбивства.
Путінське войовниче самодержавство повністю спростовувало помилкові очікування європейців, що обмін товарами з Росією поступово призведе до демократичних змін. Вийшло все з точністю до навпаки. Путін використав надвисокі доходи від продажу до Європи нафти та газу для того, щоб зміцнити свій тоталітарний режим. А масове влучення, протягом багатьох років, високоякісних європейських товарів у Російську Федерацію, так і не змогло перетворити цю величезну країну на західне суспільство споживання. Як з'ясувалося, це була неправильна ідея.
Коли ми говоримо про сплеск новітнього імперіалізму Москви, необхідно усвідомити, що це повернення до добре замаскованої імперської. Яка була приглушеною після розпаду СРСР, коли Росія деякий час імітувала свій демократичний розвиток.
На Заході довго недооцінювали глибину викликів, які кидає Росія демократичної західної цивілізації, і таким чином пропустили той момент, коли Російська Федерація повністю перескочила на імперську траєкторію свого розвитку. Без цього неможливо зрозуміти, які ключові виклики та небезпеки надходять від сучасної Росії.
Не всі в Америці та Європі до кінця усвідомлюють, що Україна не може програти Росії, адже тоді жодна країна більше не покладатиметься на західні демократії. Диккатури всього світу святкуватимуть перемогу, а нові війни стануть реальністю.
Роки Великої війни довели, що диктатор розуміє лише мову сили та жорсткої відповіді на свою агресію. Настав час відкинути всі загрози з боку Москви, що, мовляв, ядерна держава не може програти, що Захід провокує Третю світову війну, допомагаючи Україні у війні з Росією. Путін лякає, що він витягне ядерний джокер і для людства одночасно закінчаться 2 тисячі років загальної культури та історії. Тому, мовляв, будьте обережні – обережність не боягузтво, а легковажність не відвага.
Із самого початку Путін лише імітував, що хоче якихось переговорів, він просто хотів, щоб Захід не допомагав Україні. Він веде війну на знищення України як держави. І якщо США і Європа в цей критичний момент не допоможуть Україні захистити свою державність і викинути російських агресорів зі всіх своїх земель, то це похитне усталений світопорядок і обернеться непередбачуваними наслідками для інших країн.
В Україні триває не лише непримиренна боротьба за її суверенне майбутнє, вона йде і за недопущення того, щоб Росія та Китай, за допомогою Ірану та Північної Кореї, нав'язали свої соціальні моделі як рівноправну альтернативу відкритому демократичному суспільству. Що Москва нав'язує українцям за допомогою військового вторгнення Навіть якщо хтось вважає, що це не їхня війна, це ще не привід підтримувати розпалювача війни Путіна, не надавши всю необхідну допомогу Україні.
Під час російсько-української війни українці виконують те, що має робити Північноатлантичний альянс, захищати Європу від вторгнення Росії. Але НАТО має здобути уроки з війни в Україні: крім ядерного стримування, потрібне звичайне стримування. Адже зброя повітряного нападу дешевша, ніж системи та комплекси ППО.
Держави-члени потребують різкого збільшення потужностей для масового виробництва військових безпілотників та артилерійських боєприпасів. Концепція ядерного стримування Російської Федерації має бути розширено. Крім ядерного стримування, повинна бути вироблена доктрина стримування Москви звичайними видами озброєння.
Необхідно визнати – популісти, ізоляціоністи та прокремлівські сили у Сполучених Штатах, своєю недалекоглядною політикою та слабкістю, буквально руйнують майже сторіччя миру, безпеки, стабільності та домінуючого впливу Америки.
Ціною того, що Європа довгі десятиліття перебувала під ядерною парасолькою США стало те, що на сьогоднішній день лише три країни НАТО – Великобританія, Франція та Америка мають ядерну зброю. Тому нерішучість та затримка Вашингтоном допомоги Україні здатна підштовхнути європейців задуматися над тим, чи не варто їм самим почати працювати над ядерними військовими програмами.
Як відомо, у великій геополітиці усі проблеми тісно пов'язані. Не вирішене одне стратегічне питання, що тягне за собою інше. Не варто сподіватися, що задовольняючи Росію якимись поступками, можна змусити її відмовитися від України. Путін розуміє лише аргументи сили. Тому, тільки застосовуючи силу та весь потенціал Заходу, можна змусити Росію залишити всі українські території та припинити війну з Україною.
Автор: Віктор Каспрук, політолог.