Володимир Зеленський в інтерв'ю телеканалу CBS News заявив про те, що без допомоги США Україна не може виграти війни. Він також сказав про те, що у травні-червні варто чекати на новий російський наступ.
Президент говорив про те, що насамперед Києву потрібні кошти ППО та артилерійські снаряди. Що війна загрожує не лише Україні, а й Європі. Що 75% американських грошей, виділених Києву, залишаються в американській економіці.
У багатьох спостерігачів виникло відчуття, що це інтерв'ю є максимально песимістичним за своїм наповненням. Що Зеленський у ньому фактично говорить про загрозу програшу. Російські медіа дають цитати з нього як прикмету швидкої перемоги Кремля. Але в тому й особливість, що всі тлумачення не зважають на один важливий момент.
Будь-яке інтерв'ю — це насамперед розмова з цільовою аудиторією. Коли Зеленський давав інтерв'ю CBS, він говорив саме з американцями. Він спілкувався з країною, в якій один із ключових претендентів на президентську посаду дає зрозуміти, що готовий припинити допомагати Україні. Зеленський говорив із людьми, яких переконують, що підтримка Києва не має нічого спільного з американськими інтересами.
Україні не пощастило виявитися заручницею передвиборчої кампанії у США. Схоже, прихильники Дональда Трампа зробили ставку на максимальну дестабілізацію ситуації. Це дозволить їм говорити про банкрутство чинної адміністрації і збирати голоси на користь свого кандидата. Звідси — зволікання із ухваленням бюджету. Звідси блокування допомоги американським союзникам.
Прихильники Дональда Трампа щоразу експлуатують тезу «America First». Ідея якого зводиться до того, що США мають вирішувати власні проблеми, а не розпорошувати ресурси по всьому світу. Проблема лише в тому, що стосовно України це гасло просто не працює. І все, що намагався зробити український президент, — нагадати про це.
Американська допомога Україні — це не паллети з доларами, які летять на борту армійського транспортного літака. Київ отримує зброю зі складів американської армії, а потім виробники зброї в США одержують гроші від Вашингтона, щоб компенсувати відправлену в Україну. Виділені мільярди залишаються у США, створюють робочі місця у США і з них сплачують податки — знову ж таки до бюджету США. Усі посилання на «українську корупцію» не мають у цьому випадку сенсу просто тому, що Київ не отримує грошей, він отримує зброю та боєприпаси.
До того ж, Трамп подає своїм прихильникам російсько-українську війну як щось локальне та двостороннє. Як щось стосовно невеликого регіону на сході Європи. У цьому описі поразка України виглядає неприємною, яка засмучує — але ніяк не катастрофічною.
Насправді ж ця війна значно більша за саму Україну. Просто тому, що Росія це рак. Якщо не зупинити її на ранніх стадіях, то онкологія прогресуватиме, збільшуватиметься у розмірах та вражатиме нові клітини світового організму. Імперії не мають кордонів — мають лише горизонти. І якщо Москва здобуде перемогу на полі бою в Україні, то це лише запевнить її у слабкості Заходу та посилить її апетити.
Американці так чи інакше будуть змушені платити за війну – питання лише у масштабах сум. Можна сплатити допомогу Україні зараз – на порівняно ранніх стадіях російської онкології – і повернути світ у простір стабільності. А можна відкласти лікування — і потім відправляти свої бригади до країн Балтії та Польщі для захисту східного кордону НАТО. Поки Дональд Трамп запевняє своїх прихильників у тому, що він економить кошти американського бюджету — насправді створює ситуацію, коли «завтра буде гірше». І, що важливо для США, «завтра буде дорожче».
Тому що Росія не сприймає війну з Україною як війну із окремою суверенною державою. У Кремлі переконали себе у відсутності в України будь-якої самостійності. Москва стала заручницею власної пропаганди і тепер нагадує сагітованого агітатора. Росія воює з Україною лише тому, що вважає Україну частиною «колективного Заходу». І в рамках їхнього власного опису реальності немає жодної причини, чому Кремль, перемігши «авангард Заходу», має зупинятися.
Принагідно поразка України — це не абстрактна подія, за яку західній аудиторії доведеться платити лише емоціями. Це мільйони біженців. Десятки нових Маріуполів та сотні нових Буч. Це концентраційні табори та позасудові розправи на окупованих територіях. Це гуманітарна катастрофа — і мільярди доларів лише на те, щоби пом'якшити її наслідки.
Саме про це намагався нагадати американській аудиторії президент України. Про те, що деякі розвилки вимірюються альтернативами. Про те, що лежить на іншій чаші терезів. Бо американська передвиборча кампанія закінчиться, а війна ні. І якщо Україна в ній програє — це означає лише те, що друга серія війни буде набагато кривавішою і запеклішою.
Зрештою, Зеленський намагався нагадати про те, що скупий платить двічі.
Джерело: Павло Казарін, “Ось так”