У ніч із 13 по 14 квітня Ізраїль пережив масштабну ракетну атаку з боку Ірану та його проксі-союзників у Сирії, Лівані, Ємені. За наявними оцінними даними понад 300 цілей, а саме дрони, балістика та крилаті ракети були з трьох напрямків запущені іранцями для заподіяння непоправної шкоди ізраїльській обороні. У Тегерані ставили за мету перевантажити ППО Ізраїлю і таким чином реалізувати завдання знищення військових аеродромів ЦАХАЛу та іншої оборонної інфраструктури в різних частинах країни.
Іранці поводяться досить зухвало, виставляючи ультиматуми західним партнерам Ізраїлю утриматися від надання йому підтримки, щоб уникнути подальшої ескалації.
Характерною особливістю повітряного удару по Ізраїлю є пряма атака, хоча з 1979 року перси боялися діяти так зухвало, фактично йдеться про ситуацію casus belli, адже є справжній привід до війни. Слід зазначити, що саме про велику війну на Близькому Сході мріє Росія, яка використовує Іран як жупел для підпалу нестабільного регіону.
Не можна сказати, що Москва спускає до Тегерану войовничі плани, але місцевим войовничим елементам із КВІР цілком достатньо керуватися нецивілізованими та варварськими прикладами ведення бойових дій з боку РФ в Україні. Якщо розглянути модель іранського удару по Ізраїлю, то він побудований за російською методикою. Іранці скопіювали у російської окупаційної армії комбінований характер удару, а також розбиття його на хвилі для нейтралізації роботи ППО.
У свою чергу, запуски дронів і ракет з іранської території призвели до порушення повітряного простору ряду арабських країн, що вкотре підкреслює їхню слабкість у протидії іранській загрозі.
Тут своєрідна зловісна взаємопідтримка по лінії Москва – Тегеран, адже РФ здатна використовувати іранське ноу-хау, аж до порушення ракетами повітряного простору країн-членів НАТО.
Для ізраїльської сторони, а також для єврейської спільноти в усьому світі слід усвідомити масштаби російського втручання, спрямованого на підрив Ізраїлю, і вжити заходів відплати до гравця, який несе колосальну загрозу безпеці. Цілком ясно, що без підтримки Росії в Раді безпеки ООН Іран не здійснив би прямої атаки, яка виводить його ескалацію з єврейською державою на принципово новий рівень.
Якщо до квітня 2024 року російські спецслужби докладали зусиль для зміцнення терористичного потенціалу ХАМАС, і були раді подіям 7 жовтня і подальшій великій війні в Секторі Газа, то тепер вони підвищують ставку і бажають мати війну Ірану та Ізраїлю. Мета Кремля читається як спроба переорієнтувати країни Заходу, особливо США з театру протидії російському вторгненню в Україну на участь в антиіранській коаліції з оборони Ізраїлю. До речі, операція «Правдива обіцянка» та заходи щодо її відображення обійшлися в 1 млрд. дол. США – начебто не дуже великі кошти, якщо ескалація триватиме, то ціна військового перетягування каната здатна радикально зрости.
Аналіз масштабної атаки по Ізраїлю демонструє зміцнення зв’язків солідарності між авторитарними режимами, які діють пліч-о-пліч, допомагаючи один одному вершити темні справи. Але у разі пожежі на Близькому Сході – Росія безперечний вигодонабувач. Путін не хоче бути самотнім, бо підтягує до себе агресивних іранських реваншистів.
Однак насторожує позиція уряду Ізраїлю, який став жертвою ірано-російської агресії, але продовжує зберігати олімпійський спокій у випадку з РФ, яка відчуваючи слабкість і далі битиме ще сильніше, поки війна навколо Ізраїлю не розгориться до потрібного Росії масштабу.
Потрібно пам’ятати, що зараз американська дипломатія згладила гострі кути. Але в Кремлі сидять і ламають голови над тим, які ще придумати капості з метою спровокувати двох антогоністів з новою силою трощити один одного.
Джерело: Telegram-канал «Сіто Сократа».