Не здивуюся, якщо років 15-20 тому на нараді у Путіна профільні фахівці зробили детальну доповідь про те, в які політичні сили слід вкладатися для того, щоб мати важіль тиску як на європейські уряди, так і на суспільну свідомість у цільових країнах. Зазвичай для таких цілей використовують радикальні політичні сили, ультраліві чи ультраправі. Напевно комуністичне минуле далося взнаки, оскільки довгий час комуністи використовували для цих цілей ліваків, але там окрім ненаситності, постійно виникав Бронівський рух, який можна було припинити виключно в переформатування політичної сили в суто терористичну організацію. Але у певних випадках важлива саме політична складова, оскільки силові акції можна було виконати і власними силами.
Інша річ – ультраправі. Спочатку вони формують вертикально інтегровану структуру вождистського типу і тому там ситуація з виконавською дисципліною куди краще, а раз так, купивши собі таку партію, можна використовувати її з передбачуваним результатом і тому, з впевненістю в те, що посильні, реальні завдання, поставлені перед такою політичною силою будуть виконані. Напевно, саме ці аргументи і стали вирішальними для вибору сегменту політичного спектру, на партії з якого і варто робити ставку. З тих пір постійно спливають історії про те, що чергова Ле Пенша отримала великий і вкрай пільговий кредит від банку, контрольованого лаптями, або такі діячі, без видимих причин, стали вести шикарніший спосіб життя.
І ось прямо зараз у Німеччині спалахує потужний скандал навколо ультраправої партії Альтернатива для Німеччини. Фокус у тому, що за останній час, завдяки обігранню вкрай болючої спадщини фрау Меркель – знущальної міграційної політики, АдГ вийшла на друге місце у Німеччині, за результатами соціологічних опитувань. Однак у демократичному суспільстві працює здоровий принцип, чим помітнішою стає політична сила і чим вищою вона піднімається сходами суспільної популярності, тим більше вона привертає увагу до себе і те, що не було помітно вчора, сьогодні починає світитися як ялинка.
Справа в тому, що за дуже короткий проміжок часу провідні персонажі партії, які виставили свої кандидатури на висунення Європарламенту, влипли у важкі скандали, пов'язані з корупцією та шпигунством. Причому – корупція має яскраво виражений смак кислих щій, а відкритий шпигунство – присмак качки по-пекінськи. Під час дебатів у парламенті, що відбулися цього тижня, законодавці з усього політичного спектру розкритикували АдГ, звинувативши партію у потуранні авторитарним режимам та загрозі безпеці німецької демократії.
Виступаючи в дебатах, Марк Хенріхманн, депутат від правоцентристського Християнсько-демократичного союзу, заявив про те, що АдГ зраджує та продає німецький народ, а тому має називатися партією зради. Дірк Візе, депутат від подавальної, лівоцентристської Соціал-демократичної партії, назвав риторику АдГ уданим патріотизмом і додав таке: «Можливо, це не ваша власна країна, яку ви так сильно любите. Можливо, це диктатури, такі як Китай, Росія та Білорусь?»
Загалом, вся корупційно-шпигунська підніжка цієї партії, ринула в публічний простір і її рейтинги помчали вниз. Адже після дембелю Меркель саме АдГ стала основним інструментом, яким той маніпулює в політичному просторі Німеччини. Наскільки можна зрозуміти, для путінських маріонеток все тільки починається, а представники преси говорять про те, що вже розпочато кілька журналістських розслідувань і схоже на те, що скандали, що вже вибухнули, тільки вершина айсберга. Загалом навіть у Німеччині щось зрушило з мертвої точки.
Джерело: Anti-Colorados, Defence-Line
