Якщо вам траплявся на очі якийсь топ військових безпілотників усіх часів і народів, а становили його не росіяни чи північнокорейці, то обов’язково там буде MQ-1 Predator
Що таке MQ-1 Predator і як його створили
MQ-1 Predator (з англ. – “хижак”) – це розвідувальний та ударний безпілотний літальний апарат, виготовлений американською компанією General Atomics Aeronautical Systems. Назва, ймовірно, пов’язана з популярним фільмом “Хижак”, який вийшов на екрани незадовго перед тим, як розпочалася робота з розробки БПЛА.
Перший політ Predator відбувся 1994 року. У лютому 2001 року на авіабазі Військово-повітряних сил США Нелліс вперше пройшли випробувальні пуски протитанкових ракет AGM-114 Hellfire з борту цього дрону.
Спочатку літак Predator був позначений як RQ-1 Predator (R означало “reconnaissance” – розвідувальний). У 2002 році ВПС США офіційно змінили позначення на MQ-1 Predator (багатоцільової), щоб відобразити ширші можливості його використання як носій зброї.
У 2006 році федеральним авіаційним управлінням США дали дозвіл на застосування зразка в пошуково-рятувальних цілях. А у 2013 році загальна кількість нальоту моделі становила 2 млн. годин.
Тактико-технічні характеристики MQ-1 Predator
- Довжина – 8,23 м-коду.
- Розмах крила – 14,84 м
- Висота – 2,21 м
- Маса порожнього – 512 кг
- Максимальна злітна маса – 1020 кг
- Потужність двигуна – 105 л.
- Максимальна швидкість – 217 км/год
- Крейсерська швидкість – 110-130 км/год
- Практична стеля – до 7,92 км.
- Дальність польоту – 740 км.
- Тривалість польоту – до 40 год.
Що відомо про MQ-1 Predator
Якби MQ-1 Predator сідав на українській трасі, зайняв би 5 смуг руху, дивовижні розміри апарату описувалися у матеріалі Військового телебачення України.
Старт і посадка MQ-1 Predator із самого початку були аеродромними та керувалися оператором чи автоматикою. Обслуговування БПЛА складалося з двох військовослужбовців – пілота та оператора сенсорів та озброєння.
Безпілотні літаки Predator зібрані з уніфікованих авіаційних механічних, електричних та радіоелектронних вузлів, які застосовуються на традиційних, пілотованих літаках. Завдяки такому підходу, кажуть експерти, вдалося створити надійний літальний апарат.
З бортового обладнання до “хижака” передбачені: радіолокаційна система із синтезованою апаратурою антени, дві кольорові відеокамери DLTV, лазерний далекомір-целоуказатель для наведення на ціль, інфрачервоні системи із шістьма полями зору, а також апаратура радіоелектронної боротьби. Оптоелектронні засоби розміщені в кулястому обтічнику.
Фюзеляж безпілотника оснащений двома точками підвіски для ракет класу “повітря – поверхня”, а також мультиспектральними системами наведення та розвідки.
Застосування MQ-1 Predator
За час використання “хижаки” добре проявили себе у Пакистані, Ємені, Лівії, Ірані, Філіппінах, Сомалі та Сирії. Однак особливо активно MQ-1 застосовувався в Іраку та Афганістані.
“Цей безпілотник може ставити крапку у конфліктних ситуаціях самостійно або із союзними силами піхоти. Це рятує життя нашим побратимам і дозволяє їм повернутися до родин”, – ділився досвідом пілот MQ-1В Кларк у матеріалі Військового телебачення.
“Ще на початку 2000-х років американські військові адаптували ракети FIM-92 Stinger для використання як засіб самооборони безпілотників Q-1 Predator, що літають для розвідки військових об’єктів у безпілотній зоні Іраку. На адаптацію FIM-92 Stinger для установки під Q-1 Predator знадобився лише 91 день. Тим більше, що терміни “підтискали” постійна загроза від іракських винищувачів, які намагалися збити американські БПЛА”, – розповідає Defense Express.
На той момент у строю ВПС США було лише два десятки Q-1 Predator, кожен з яких був на вагу золота.
Defense Express про єдиний повітряний бій за участю Q-1 Predator та іракського МіГ-25, згадка про який є у відкритих джерелах. Він датований груднем 2002 року. Іракський МіГ-25 зміг збити американський дрон. Оператор Q-1 Predator встиг відстріляти дві FIM-92 Stinger по іракському винищувачу, але ракети в ціль не влучили. Однак цього вистачило, щоб після цього епізоду винищувачі ВПС Іраку більше не намагалися наближатися до американських безпілотників.
Були й недоліки. Так, у 2008 році у іракських бойовиків вилучили ноутбук із матеріалами з MQ-1 Predator. Для перехоплення вони застосували російську комерційну програму, а операцію бойовикам удалося провести, бо передачу даних здійснювали через супутник без додаткового захисту.
Останні замовлені MQ-1 Predator американські ВПС отримали у березні 2011 року. Всього на той момент було виготовлено 360 безпілотників – 285 розвідувальних RQ-1 та 75 ударних MQ-1. Середня вартість одного становила близько $4 млн.
Останній політ MQ-1 Predator в армії США відбувся 9 березня 2018 року. Його зняли з озброєння, замінивши більш сучасною версією MQ-9 Reaper. Проте про “хижака” добре пам’ятають і досі. За словами військових оглядачів, наприклад, в Ірані, дуже пишаються Що їх Shahed 129 (взятий вже в 2012 році) зовні і за характеристиками дещо схожий на американський MQ-1 Predator.
Що таке MQ-1C Gray Eagle
У 2009 році, коли загальний наліт “Предатора” досяг 0,5 млн годин і почала відчуватися його моральна застаріла, на озброєння американської армії почав надходити глибоко модернізований зразок – MQ-1C Gray Eagle (з англ. – “сірий орел”). Від попередньої версії його відрізняла велика максимальна злітна маса, корисне навантаження та двигун. Збільшені паливні баки дозволяють Gray Eagle перебувати у повітрі до 45,3 годин, а з реальним бойовим навантаженням – понад 36 годин. У MQ-1C, в порівнянні з Predator, більший розмах крил (17 м).
“У носовій частині фюзеляжу збільшеного розміру встановлена РЛС із синтезованою апертурою променя, здатна працювати в режимі картографування, та мультиспектральна оглядова система AAS-52. Крім того, на БПЛА Gray Eagle встановлена контейнерна система постановки перешкод NERO, що за своїми можливостями аналогічна системі радіоелектронної протидії засобам зв’язку, спостереженню та розвідці CEASAR.
Система NERO здатна точково глушити радари та системи зв’язку супротивника, не глушучи і не засліплюючи радіоелектроніку своїх військ”, – розповідала про безпілотний літак Армія Inform.
За багатьма параметрами безпілотник MQ-1C Grey Eagle краще, ніж Bayraktar TB2, хоча обидва формально відносяться до однієї категорії – ударні дрони середнього класу. Втім, “Сірий орел” має більший розмах крил та довжину, ніж “Байрактар”, а головне – може нести потужнішу озброєння.
MQ-1C може нести не дві, як “Предатор”, а 4 ракети AGM-114 Hellfire, здатні знищити будь-яку броньовану мету з 8 км. Інший варіант озброєння – 8 ракет AIM-92 Stinger, якими можна збивати ракети, дрони, гелікоптери.
MQ-1C Gray Eagle та Україна
У 2022 році медіа, зокрема Reuters розповсюджували інформацію, ніби адміністрація Джо Байдена планує продати Україні чотири дрони MQ-1C Grey Eagle, озброєні ракетами AGM-114 Hellfire.
Тоді CNN повідомляв Що з MQ-1C Gray Eagle перед передачею Україні можуть зняти деякі компоненти, якими США не хочуть ризикувати. Йдеться про системи, що мають критичне значення для обороноздатності США, щоб виключити їхнє потрапляння до РФ.
Серед компонентів, якими в США поки що не бажають ризикувати, на думку Defense Express, може бути, зокрема, радар AN/ZPY-1, який, незважаючи на вагу 29 кг і об’єм усієї апаратури в 34 кубічні дециметри, дозволяє виявляти людину на відстані 8 км у будь-який час доби та будь-якої погоди.
Наприкінці 2022 року група сенаторів США від Демократичної та Республіканської партії зверталася до адміністрації Байдена з проханням переглянути рішення про передачу Україні безпілотників MQ-1C Gray Eagle. Після цього питання в публічному просторі не порушувалося. Однак, це не означає, що від ідеї відмовилися. Оглядачі Defense Express пояснюють, що секретні компоненти, якими Штати не хочуть ризикувати в Україні, не можуть зняти (тоді ударний БПЛА просто не зможе виконувати свої функції), а ці компоненти повинні замінити. Ймовірно, робота у цьому напрямі продовжується.
Джерело: Роман Яворський, «Еспресо».